Міф: господарський суд розглядає спори виключно між чинними компаніями та підприємцями, а працівникам і фізичним особам туди звертатися не потрібно. За ст. 20 Господарського процесуального кодексу України в редакції від 24.04.2026 цей суд вирішує також справи про стягнення заробітної плати з роботодавця у процедурі банкрутства та спори за комерційними договорами громадян, які вже закрили власну справу. Це правило стосується кожного найманого працівника неплатоспроможного підприємства та кожного підприємця, який припинив діяльність, але залишив невиконані угоди.
Коли спір за участю громадянина йде до господарського суду?
Загальне правило юрисдикції відсікає звичайних громадян від господарського процесу, проте закон містить чіткі винятки. Текст п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції від 24.04.2026 визначає межу для договірних спорів:
- «1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці»
Інший виняток стосується трудових відносин із неплатоспроможним роботодавцем і прямо закріплений у п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України:
- «8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника»
Якщо стосовно заводу чи компанії відкрито провадження про банкрутство, працівник подає позов про невиплачену зарплату не до місцевого цивільного суду, а до господарського суду, де слухається справа про неплатоспроможність.
Як суди перевіряють статус сторін та суми вимог
Оцінка доказів у господарському процесі вимагає документального підтвердження кожної гривні боргу та перевірки статусу відповідача на момент укладення угоди. Коли відповідач не подає відзив, суд не переписує цифри з позовної заяви сліпо, а звіряє їх із довідками підприємства, розрахунковими листами за відповідний місяць або кредитними договорами.
Помилка у підрахунках або спроба сховатися за припиненням статусу підприємця призводить до відмови в частині непідтверджених сум чи до стягнення боргу з особистого майна людини. Якщо заявлена працівником сума перевищує дані з розрахункового листа, суд стягне лише підтверджений залишок, а колишній підприємець відповідатиме у господарському суді за бізнес-кредитами та грантами навіть після запису про припинення діяльності.
Як це виглядає у живих справах
Робота норми у трудових спорах із неплатоспроможним роботодавцем та у комерційних спорах колишніх підприємців видна у рішеннях, які суди ухвалили 21.10.2026 та 22.10.2026.
- Суд: Господарський суд Дніпропетровської області. - Сума: з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» стягнуто 37 051,89 грн заробітної плати, 37 181,76 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, 13 500,00 грн витрат на правничу допомогу та по 2 662,40 грн судового збору на користь позивача і в дохід бюджету. - Наслідок: суд задовольнив позов звільненого працівника повністю в межах справи про банкрутство підприємства 22.10.2026 та відхилив клопотання боржника про зменшення витрат на адвоката.
Того ж 22.10.2026 господарський суд міста Києва у справі № 910/9178/26 розглянув позов Київського міського центру зайнятості до громадянки, яка 28.12.2022 як підприємець отримала мікрогрант на 200 000,00 грн, а 31.03.2026 припинила підприємницьку діяльність. Оскільки під час моніторингу встановити цільове використання коштів не вдалося, суд за правилами господарського судочинства задовольнив позов повністю та стягнув з неї 90 000,00 грн мікрогранту і 3 328,00 грн судового збору.
Інший результат отримав працівник того ж комбінату в аналогічному спорі, який Господарський суд Дніпропетровської області вирішив 21.10.2026. Позивач просив стягнути 99 679,84 грн невиплаченої зарплати, але розрахунковий лист за травень 2026 року підтвердив борг лише на 97 215,54 грн, тому суд задовольнив позов частково на документально підтверджену суму і стягнув з відповідача 2 582,52 грн судового збору в бюджет.
Натомість в іншій подібній справі той самий суд 21.10.2026 задовольнив вимоги іншого працівника комбінату повністю на 83 044,75 грн, бо заявлена сума виявилася меншою за фактично нарахований у розрахунковому листі борг, а виходити за межі позовних вимог суд не має права. Так само 21.10.2026 Господарський суд Запорізької області у справі № 908/2012/26 стягнув із колишнього підприємця на користь банку за договором від 26.11.2025 70 000,01 грн тіла кредиту, 9 010,02 грн комісії та 2 662,40 грн судового збору, а у справі № 908/1180/26 визнав товариство банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру через відсутність активів для покриття 200 000,00 грн основного боргу та 26 624,00 грн судового збору.
Що це означає для вас
Право господарського суду розглядати такі спори працює у зв'язці з суміжними нормами інших кодексів, які визначають результат справи. Для працівників діють ст. 2, ст. 3, ст. 21, ст. 47, ст. 94, ст. 97 та ст. 116 Кодексу законів про працю України у редакції від 31.07.2026 (при цьому з 23.10.2026 діє нова редакція ст. 3 цього кодексу щодо операторів платформ), ст. 43 «Конституції України» від 01.01.2020 та ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у редакції від 01.10.2026, яка концентрує всі майнові спори з боржником в одному суді. Для колишніх підприємців суди поруч із ст. 4, ст. 12, ст. 20, ст. 129, ст. 178, ст. 232, ст. 233, ст. 237 та ст. 240 Господарського процесуального кодексу України застосовують ст. 25, ст. 26, ст. 52, ст. 525, ст. 526, ст. 530, ст. 612, ст. 629 та ст. 1050 Цивільного кодексу України, за якими фізична особа після закриття бізнесу відповідає за діловими боргами усім своїм майном.
Якщо ви звільняєтеся з підприємства або працюєте на ньому під час процедури банкрутства і вам затримують виплати, перед зверненням до господарського суду зберіть наказ про звільнення, довідку підприємства про заборгованість та розрахункові листи за всі місяці невиплати. Перевірте, щоб сума у позовній заяві точно збігалася з цифрою у розрахунковому листі або довідці: занизите вимогу — суд не присудить різницю через заборону виходити за межі позову, завищите — отримаєте часткову відмову. Якщо ж ви брали бізнес-кредит чи державний мікрогрант як підприємець, збережіть докази цільового використання коштів та платіжні документи навіть після припинення діяльності.
Поза відповіддю в розглянутих рішеннях залишається суттєва процесуальна межа: як працівникові стягнути ту частину фактично нарахованої у розрахунковому листі зарплати, яку він помилково не вписав у первісну позовну заяву до роботодавця-банкрута, якщо господарський суд уже ухвалив рішення у спрощеному провадженні без виклику сторін?