Коли жінка просить розірвати формальний шлюб і стягнути кошти на сина, закон з'єднує норми про вільну згоду на шлюб та обов'язок утримувати дитину. Це зачепить кожного з батьків, хто живе окремо від дитини і не надає добровільної допомоги, бо суд присуджує виплати від дня пред'явлення позову. Суд у кожному такому спорі спершу перевіряє, чи ведуть сторони спільне господарство і чи бере відповідач участь в утриманні дитини.
З чим прийшли до суду і що сталося в сім'ї
Полтавський районний суд Полтавської області 26.10.2026 ухвалив заочне рішення у справі №545/3929/26, яким позов задоволено повністю. Жінка звернулася до суду, бо шлюб із чоловіком, зареєстрований 31.08.2013, став формальним, спільне господарство не ведеться, а батько не допомагає неповнолітньому синові. Суд розірвав шлюб, призначив аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу щомісяця з 11.08.2026 та стягнув по 1 331,20 грн судового збору на користь позивачки і держави.
Та сама вимога про припинення формального шлюбу через відсутність взаєморозуміння розглядалася Балаклійським районним судом Харківської області у справі №610/3367/26. Позивачка довела, що шлюб від 01.12.2006 існує на папері, і суд того ж дня задовольнив позов та стягнув з відповідача 1 331,20 грн судового збору за ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Як норми вибудували рішення у ланцюг
Всі статті Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України у цьому ланцюгу діяли у редакції від 05.08.2026, а конституційна норма читалася у редакції від 01.01.2020. Попередні правила цих кодексів працювали до 05.08.2026, після чого набрали чинності оновлені положення.
Від права на розлучення до обов'язку утримувати сина
Першою у ланцюгу стоїть ст. 51 «Конституція України» (у редакції від 01.01.2020): «Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.» Ця норма також встановлює, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а за ч. 2 ст. 51 «Конституція України»: «Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.» Вона знадобилась суду як основа для обох вимог: не можна примушувати до шлюбу і не можна ухилятися від утримання дитини.
Далі вступає ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу: «Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.» Вона знадобилась суду, щоб зафіксувати спосіб припинення шлюбу саме судовим рішенням, коли немає спільної заяви.
Наступна ланка — ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу: «Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.» Вона дала матері процесуальне право самій ініціювати справу без згоди чоловіка. На підставі ст. 112 СК суд встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.
Перехід до дитячих коштів відкриває положення сімейного законодавства, згідно з яким батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ця норма перетворила загальний конституційний припис на конкретний сімейний обов'язок батька щодо неповнолітнього сина.
За сімейним законодавством способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. А за відсутності домовленості діє положення закону, за яким за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Ця норма дозволила матері обрати стягнення саме у частці від доходу, бо добровільної допомоги батько не надавав. Доказом проживання дитини з матір'ю та відсутності угоди між батьками визначається те, хто саме обирає спосіб стягнення.
Як суд порахував розмір, дату і негайний платіж
Щоб визначити межі суми, суд застосував норми Сімейного кодексу, за якими при визначенні розміру аліментів враховують стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника, а також наявність інших дітей. У законодавстві записано, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Це правило знадобилось суду, щоб захистити сина від занадто малих виплат, якщо офіційний дохід батька виявиться низьким. Суд перевіряє працездатність відповідача та відсутність у нього інших утриманців перед тим, як затвердити остаточний розмір стягнення.
Конкретну частку визначено положеннями Сімейного кодексу, де сказано, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. На цій підставі суд задовольнив вимогу про стягнення 1/4 частини від усіх видів доходів щомісяця.
Дату початку виплат визначають норми Сімейного кодексу, за якими аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Саме тому суд призначив стягнення не з дня ухвалення рішення у жовтні, а з 11.08.2026 — дня подання заяви.
Завершує ланцюг положення цивільного процесуального законодавства, за яким суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць. Ця норма потрібна, щоб дитина отримала першу виплату одразу, не чекаючи набрання рішенням законної сили.
Без якої ланки все розвалилось би
- Без базових конституційних засад суд не мав би орієнтира ні щодо добровільності шлюбу, ні щодо безумовного обов'язку утримувати дитину. - Без ст. 105 Сімейного кодексу не було б зв'язку між поданим позовом і припиненням шлюбу за рішенням суду. - Без ст. 110 Сімейного кодексу дружина не змогла б подати позов одноособово за мовчазної неявки чоловіка. - Без відповідних норм сімейного законодавства вимога про кошти на сина не мала б прив'язки до вікової межі — повноліття дитини, а мати не мала б права сама обрати стягнення у частці від доходу замість твердої суми. - Без законодавчих гарантій рішення не містило б нижньої планки у 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а суд не зміг би зафіксувати виплату саме у частці від заробітку — 1/4 від усіх видів доходу. - Без спеціальних правил про час присудження аліментів дитина втратила б виплати за період судового розгляду з 11.08.2026 до 26.10.2026, а без процесуальних норм про негайне виконання перші кошти за один місяць довелося б чекати до завершення строку на апеляційне оскарження.
Що це означає для читача
Якщо ви проживаєте окремо з дитиною і другий із батьків не допомагає добровільно, не відкладайте звернення до районного суду за місцем проживання, бо виплати нарахують лише від дня пред'явлення позову. До подання заяви перевірте та збережіть свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини і документи, що підтверджують проживання дитини разом із вами. Одразу після проголошення рішення отримайте у суді виконавчий лист у частині платежу за один місяць, адже цей платіж стягується негайно без очікування спливу строку на апеляцію. Строк звернення до суду сам по собі визначає суму, яку дитина реально отримає за перші місяці спору.