Чи розірве суд шлюб, якщо чоловік уникає спільного походу до органу реєстрації і навіть не приходить на судові засідання? За правилами сімейного законодавства суд припиняє шлюб за позовом однієї сторони, якщо спільне життя суперечить її інтересам. Помилково вважати, ніби мовчання чи відсутність чоловіка або дружини здатні зупинити процес розлучення.
Що сталося у родині та чому справа дійшла до суду
У справі № 288/1283/26 Попільнянський районний суд Житомирської області 15.10.2026 розглянув позов дружини до чоловіка, з яким вона перебувала у шлюбі з 23 червня 2004 року. Спільне життя пари не склалося через втрату поваги і різні погляди на сім'ю, тому вони жили окремо і не вели спільного господарства. Оскільки спільних неповнолітніх дітей подружжя не мало, але чоловік ухилявся від подання заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану і не з'явився на виклики суду, дружина попросила розірвати шлюб, залишити їй поточне прізвище та стягнути з відповідача 1 331,20 грн судового збору. Суд задовольнив позовні вимоги повністю у заочному порядку.
Коли ж друга сторона не ховається, а подає заяву про визнання позову, як у справі № 148/1408/26, Шаргородський районний суд Вінницької області так само розриває шлюб без присутності подружжя у залі та стягує з відповідачки 1 331,20 грн витрат на судовий збір.
Як норми закону крок за кроком вирішили цей спір
Побутує хибна думка, що без згоди другої половини суд роками зберігатиме сім'ю на папері. Проте для вирішення спору судді вистачило послідовного ланцюга правил із законодавства, де з 05.08.2026 діє редакція статей Сімейного кодексу, чинна на час розгляду спору.
Перевірка інтересів подружжя
Першою у цьому ланцюгу працює ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу: «Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.» Ця норма знадобилася суду, щоб оцінити формальний характер стосунків і небажання позивачки миритися, бо примушувати людину залишатися у шлюбі закон не дозволяє.
Доля прізвища після розлучення
Коли питання про припинення стосунків вирішене, суд переходить до ч. 1 ст. 113 Сімейного кодексу: «Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.» Суд застосував це правило, бо позивачка прямо просила у позові залишити за нею прізвище, отримане у шлюбі.
Відлік фінальної дати
Далі суд закріплює точний час припинення правового зв'язку між сторонами через ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу: «У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.» Цей припис потрібен у рішенні, щоб сторони знали, з якого саме дня вони більше не вважаються подружжям.
Документ замість свідоцтва
Завершує матеріальний ланцюг ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу: «Розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.» Люди за старою звичкою йдуть до відділу реєстрації за окремим паперовим свідоцтвом після суду, хоча за цією нормою саме судове рішення і є кінцевим документом про розлучення.
Наприкінці суд застосував п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК, щоб покласти судові витрати на відповідача, адже саме через його бездіяльність дружині довелося платити 1 331,20 грн за звернення до суду.
Чому випадіння навіть однієї статті зламало б результат
Без ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу суд не мав би законної підстави постановити рішення про розірвання шлюбу через суперечність спільного життя інтересам позивачки.
Без ч. 1 ст. 113 Сімейного кодексу вимога дружини залишити собі шлюбне прізвище після розлучення лишилася б без правового обґрунтування у рішенні.
Без ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу у сторін не було б визначеної законом дати, у яку їхній шлюб офіційно припиняється після судового розгляду.
Без ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу позивачка не отримала б підтвердження того, що саме судове рішення, яке набрало законної сили, засвідчує факт розірвання її шлюбу без отримання окремого свідоцтва.
Без п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК сплачені позивачкою 1 331,20 грн судового збору не вдалося б стягнути з відповідача при повному задоволенні позову.
Що це означає для вас
Якщо ви хочете розірвати шлюб і не маєте спільних неповнолітніх дітей, але чоловік чи дружина ухиляється від візиту до органу державної реєстрації актів цивільного стану, вам слід звертатися з позовом до місцевого суду. Перевірте у позовній заяві наявність вимоги про бажане прізвище за ст. 113 Сімейного кодексу та збережіть квитанцію про сплату 1 331,20 грн судового збору, щоб суд стягнув ці кошти з іншої сторони за ст. 141 ЦПК. Навіть якщо відповідач ігноруватиме повідомлення на веб-порталі судової влади і не подасть відзив, суд розгляне справу та ухвалить заочне рішення, яке після набрання законної сили замінить вам свідоцтво про розлучення.
«Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.»