Чоловік позичив 50 000,00 дол. США під розписку, а коли настав час платити, кредитор вирішив стягнути борг з обох членів подружжя. Позикодавець вважав штамп у паспорті достатньою підставою для солідарної відповідальності дружини. Суд мав визначити межу між особистим зобов'язанням та інтересами сім'ї. Погляньмо на ситуацію очима кредитора, який намагається повернути свої кошти через суд.
Як закон розділяє особисте та спільне
Люди плутають режим спільного майна з режимом спільних боргів. «Сімейний кодекс України» встановлює презумпцію спільного володіння на все придбане у шлюбі. Кредитори переносять це правило на боргові розписки, сподіваючись отримати двох боржників замість одного. Закон вимагає доказів, а не припущень. Стаття 65 СК чітко визначає умови виникнення спільного обов'язку.
Ця норма вимагає укладення договору саме в інтересах сім'ї, а не для власних потреб боржника. Друга умова стосується фактичного використання грошей на спільні потреби. Кредитор мусить довести обидва факти в суді. Суд шукає паперовий слід грошей від моменту передачі до моменту витрат. Штамп у паспорті не є фінансовою гарантією і не замінює цих доказів. Тягар доказування повністю лягає на того, хто позичає кошти.
Межі касаційного перегляду
Верховний Суд приймає до розгляду не кожну скаргу. З 05.08.2026 діє нова редакція правил перегляду. Ч. 2 ст. 389 ЦПК встановлює жорсткий фільтр для допуску справ:
«Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
- 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;»
У головній справі цього огляду кредитор намагався довести неправильне застосування норм матеріального права. Він вважав, що апеляційний суд проігнорував солідарну природу боргу. Касаційний суд відкрив провадження, щоб перевірити правильність тлумачення закону. Судді мали з'ясувати, чи достатньо самого факту шлюбу для стягнення грошей з обох відповідачів.
Позиція суду щодо розписки
У справі №463/5736/21 позивач намагався повернути 50 000,00 дол. США основного боргу. Додатково він просив стягнути 3 750,00 дол. США відсотків. Чоловік написав розписку про отримання коштів. Кредитор просив суд стягнути всю суму солідарно з чоловіка та його дружини. Личаківський районний суд міста Львова задовольнив позов лише частково. Суд стягнув гроші з чоловіка, але відмовив у вимогах до дружини через недоведеність укладення договору в інтересах сім'ї. Львівський апеляційний суд підтримав це рішення.
Касаційний цивільний суд постановою від 21.09.2026 залишив скаргу кредитора без задоволення. Судді сформулювали чітке правило щодо меж відповідальності подружжя. Позивач надав розписку, яка підтверджує факт передачі грошей за правилами ст. 1046 ЦК та ст. 1047 ЦК. Цей документ фіксує виключно особистий борг чоловіка. Кредитор не надав жодних доказів витрачання цих 50 000,00 дол. США на спільні потреби подружжя. Суд не може припускати цільове використання коштів без підтверджуючих документів. Через це солідарна відповідальність дружини не виникає. Верховний Суд підтвердив, що презумпція спільної власності не перетворюється на презумпцію спільного боргу автоматично.
Статистика відмов кредиторам
Практика показує жорсткий підхід судів до таких спорів. У 2026 році суди ухвалили 9 рішень по суті за цією нормою. З цих 9 рішень суди повністю відмовили у задоволенні вимог кредиторів у 6 справах. Загалом за період з 2018 до 2026 року реєстр містить 47 503 постанови Верховного Суду щодо подібних правовідносин. Ці 6 відмов з 9 цьогорічних рішень свідчать про високий стандарт доказування для позивачів. Кредитор несе ризик неповернення коштів, якщо не фіксує згоду обох членів сім'ї під час передачі грошей.
Як суди перевіряють статус майна
Статус майна стає предметом спору під час розлучення або виконавчого провадження. У справі №742/107/26 суд ділив автомобіль після розірвання шлюбу. Транспортний засіб був придбаний у період шлюбу і визнаний спільною власністю. Дружина погодилася з оцінкою машини за договором купівлі-продажу. Суд стягнув на її користь 149 600,00 грн компенсації за половину вартості. Тут факт використання спільних коштів на купівлю майна був очевидним і визнаним сторонами.
Інакше вирішується спір, коли майно від початку оформлюється не як спільна сумісна власність. У справі №761/32781/23 подружжя намагалося скасувати електронні торги з продажу будинку. Вони стверджували, що приватний виконавець порушив статтю 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Позивачі вимагали від виконавця звернутися до суду для виділу частки боржника зі спільного майна. Суд відмовив у позові повністю. Договір купівлі-продажу чітко визначав, що майно набуте у спільну часткову власність у рівних частках. Закон не вимагає додаткового судового рішення для визначення часток, якщо вони вже зафіксовані в нотаріальному договорі. Виконавець правомірно звернув стягнення на конкретну частку боржника.
Розірвання шлюбу фіксує припинення спільних інтересів
Момент фактичного припинення сімейних відносин має критичне значення для майнових спорів. Суди встановлюють цей факт під час розгляду справ про розлучення. У справі №331/2352/26 суд розірвав шлюб через втрату взаєморозуміння та припинення ведення спільного господарства. Відповідач не з'явився до суду, тому рішення ухвалено заочно.
Відсутність спільного побуту унеможливлює виникнення нових боргів в інтересах сім'ї. Стаття 110 СК гарантує право на розірвання шлюбу, якщо подальше спільне життя суперечить інтересам одного з подружжя. У справі №337/4448/26 суд встановив, що шлюбні відносини припинені з березня 2026 року. Сторони не вели спільного господарства і не мали дітей. Суд задовольнив позов про розірвання шлюбу. Аналогічні обставини суд встановив у справі №337/4438/26, де сім'я фактично розпалася у 2024 році. Суд ухвалив заочне рішення, оскільки відповідач не подав відзив. Будь-які позики, взяті одним із подружжя після цих дат, вважаються виключно особистими зобов'язаннями. Кредитор не зможе довести використання коштів на потреби сім'ї, якої фактично не існує.
Що це означає для вас
Якщо ви позичаєте гроші одруженій людині, не покладайтеся лише на розписку. Вимагайте письмову згоду другого з подружжя на отримання позики. Зазначайте в тексті договору конкретну мету витрат, наприклад, ремонт спільної квартири чи купівлю сімейного авто. Зберігайте чеки, квитанції або договори, які підтверджують цільове використання ваших коштів. Без цих документів ви зможете стягнути борг лише з того, хто особисто підписав розписку.
Якщо ви є другим з подружжя, закон захищає вас від таємних боргів чоловіка чи дружини. Кредитор не зможе забрати ваше особисте майно або вашу частку у спільній власності без доказів витрат на сім'ю. Не підписуйте жодних договорів поруки чи згод на позику, якщо не готові відповідати за ці борги власними грошима. Перевіряйте зміст документів перед тим, як ставити підпис.
«факт перебування у шлюбі сам по собі не створює солідарного боргового зобов'язання за відсутності доказів використання коштів на потреби сім'ї.»