Перейти до вмісту
Норма в практиціКримінальне15.11.20268 хв читання

Чи закриють справу про крадіжку за Кримінальним кодексом?

Провадження щодо пограбування будинку припиняють, якщо за 10 років злочинця не знайшли. Суд спирається на строки давності з Кримінального кодексу України.

Справа № 279/7114/26Коростенський міськрайонний суд Житомирської області11.11.2026Відкрити у ЄДРСР

Чи можуть закрити провадження про крадіжку на 25 000 грн, якщо крадія не знайшли? Так, бо після спливу 10 років за ст. 49 Кримінального кодексу суд припиняє нерозкриту справу про тяжкий злочин. Потерпілі приносять старі витяги про реєстрацію правопорушення, бо роками чекають новин від слідчого, але закон обмежує час розшуку невідомої особи.

Як крадіжка з будинку дійшла до суду без підозрюваного

У справі № 279/7114/26 Коростенський міськрайонний суд Житомирської області 11.11.2026 розглянув клопотання прокурора і задовольнив вимогу про закриття провадження. Між 21.06.2016 та 19.07.2016 невідомий заліз через відчинене вікно до будинку потерпілої та забрав речі на 25 000 грн. Слідчі відкрили кримінальне провадження за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, але за десять років нікого не знайшли і підозру не вручили. Прокурор попросив суд поставити крапку в розслідуванні, бо сплив десятирічний час давності.

Того самого дня Турківський районний суд Львівської області у справі № 458/1273/26 теж задовольнив аналогічне клопотання прокурора після проникнення до будинку через розбите вікно підвалу зі збитками 13,5 тис. грн. Потерпілий у цьому провадженні сам підтримав закриття нерозкритої справи, бо від злочину з 15.04.2016 минуло понад 10 років. Інший приклад того ж дня — у справі № 279/7118/26 суд задовольнив клопотання про закриття розслідування крадіжки за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України на суму 249 346 грн, вчиненої 22.05.2016, де винну особу теж не встановили.

Як одна норма веде до іншої під час закриття справи

Щоб закрити нерозкрите провадження про проникнення в житло, суд не може взяти лише одне правило з кодексу. Суддя будує рішення з трьох послідовних норм, де перша визначає вагу злочину, друга міряє час, а третя дає процесуальний дозвіл припинити справу.

Крок перший: яким є злочин за тяжкістю

Спершу суд мав визначити ступінь тяжкості крадіжки з проникненням у житло за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України. Для цього суддя звернувся до ст. 12 Кримінального кодексу, яка діє в редакції від 28.10.2026. У ч. 3 ст. 12 Кримінального кодексу сказано: «Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.» А ч. 5 ст. 12 Кримінального кодексу встановлює точну межу: «Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.»

Ця норма знадобилась суду, щоб перевести статтю про крадіжку в категорію тяжкого злочину. Якби в законі не було цієї класифікації, суддя не знав би, яку саме тривалість давності брати зі списку строків. Люди на прийомі дивуються, чому при збитках на 25 000 грн і при викраденні на 249 346 грн в іншій згаданій справі строк закриття однаковий, але закон рахує час за верхньою межею покарання, а не за сумою вкраденого.

Крок другий: скільки років держава шукає винного

Визначивши злочин як тяжкий, суд перейшов до ст. 49 Кримінального кодексу в редакції від 28.10.2026. Ця стаття прив'язує кожну категорію тяжкості до конкретного календарного відрізка. Ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу визначає:

«Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

  1. 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
  2. 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
  3. 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
  4. 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
  5. 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.»

Навіщо суду знадобився п. 4 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу, якщо в залі засідань немає обвинуваченого, якого можна звільнити від відповідальності? Текст статті справді говорить про звільнення конкретної особи, але на практиці суди беруть із цієї норми сам десятирічний мірило часу. Від 19.07.2016 до осені минуло понад десять років, тому календарна умова виконана. Без ст. 49 Кримінального кодексу посилання на закінчення давності повисло б у повітрі, бо процесуальний закон власних цифр у роках не містить.

Крок третій: хто і як припиняє нерозкрите провадження

Сама по собі ст. 49 Кримінального кодексу не дозволяє закрити справу без встановленого підозрюваного, бо звільняти від відповідальності ще нікого. Тому суд замикає ланцюг нормою п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу в редакції від 14.10.2026. За ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу провадження закривається, якщо: «3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.»

Далі вступають у дію правила підсудності з тієї ж статті, бо слідчий чи прокурор не можуть закрити таку справу своєю постановою. У п. 1-1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу вказано, що кримінальне провадження закривається судом: «1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті». А абзац четвертий ч. 4 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу уточнює: «Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.»

Також закон дає слово іншим учасникам, адже абзац другий п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу встановлює: «Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав». А ч. 11 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу зберігає право на перегляд: «Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.» Суд у резолютивній частині відвів на таке оскарження 7 днів.

Місцевий суд у підготовчому засіданні перевіряє лише три сухі факти: дату події, тяжкість кваліфікації та відсутність повідомлення про підозру в матеріалах. Коли ж справа доходить до вищих інстанцій за скаргою потерпілого, перевірка стосується того, чи справді нікому не вручали підозру і чи не переривався перебіг часу за правилами ст. 49 Кримінального кодексу. Без п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу нерозкриті крадіжки залишалися б у поліції назавжди, бо звільнити від відповідальності невідому людину неможливо.

Що тримає цей ланцюг докупи

Кожна з трьох статей виконує свою роботу, і випадіння бодай однієї зруйнувало б ухвалу про закриття справи.

  • Без ст. 12 Кримінального кодексу суд не зміг би назвати крадіжку з проникненням тяжким злочином і обрати потрібний рядок у таблиці давності.
  • Без ст. 49 Кримінального кодексу у суду не було б цифри у 10 років, після якої держава втрачає право карати за тяжкий злочин.
  • Без ст. 284 Кримінального процесуального кодексу суд не мав би повноважень закрити провадження за клопотанням прокурора, коли злочинця так і не знайшли.

Що це означає для читача

Якщо ви потерпілий у старій справі про крадіжку і отримали виклик до суду щодо її закриття, для вас змінюється статус розслідування: після ухвали суду поліція припиняє шукати винного. Перед засіданням важливо звірити календарні дати та папери у вашій папці, бо суд рахуватиме час від дня злочину до дня розгляду клопотання. Закон дає чіткі орієнтири, щоб ви могли перевірити обґрунтованість позиції прокурора.

  1. Підніміть свій витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань і подивіться дату вчинення правопорушення та частину ст. 185 Кримінального кодексу України.
  2. Порахуйте, чи минуло 10 років з дня події, якщо справу відкрито за ч. 3 або ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України як тяжкий злочин за ст. 12 Кримінального кодексу.
  3. З'ясуйте у слідчого або прокурора окружної прокуратури перед засіданням, чи вручалося комусь повідомлення про підозру і чи не зупинялося слідство через переховування встановленої особи за ч. 2 ст. 49 Кримінального кодексу.
  4. Якщо у вас є дані про особу крадія або ви виявили помилку в підрахунку десятирічного часу, подайте заперечення в підготовчому засіданні чи зверніться зі скаргою до апеляційного суду протягом 7 днів після проголошення ухвали за ч. 11 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу.

Коли ж усі 10 років спливли і в матеріалах немає жодного підозрюваного, зв'язка ст. 12, ст. 49 Кримінального кодексу та п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу завершує кримінальне провадження ухвалою суду. Таке рішення фіксує, що час на розшук вичерпано за законом, а не за примхою слідчого.

Норми, про які йдеться

Текст норми, санкція і практика судів за нею

Джерела

Рішення, на яких побудовано матеріал.

Перевірити шанси у своїй справі за ст. 12 КК

Розбір вашої ситуації на courthelp: схожі рішення, ймовірний результат, документи.

Ще матеріали за КК

інші матеріали довідника про норми цього акта

Усі 9 матеріалів

Матеріали за КК →