Міф: якщо один із подружжя ігнорує суд і не дає згоди на розлучення, шлюб розірвати неможливо. Сімейний кодекс України будує шлюб на добровільності, тому примусове утримання людини в формальному союзі суперечить правилам закону, а мовчання відповідача закінчується розірванням шлюбу та стягненням з нього 1 331,20 грн судового збору. Коли почуття зникли, жоден суддя не змусить людей жити під одним дахом лише через штамп у паспорті.
Коли сімейне життя стає формальністю: з чим приходять до суду
У справі № 442/6791/26 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області 13.11.2026 розглянув позов дружини до чоловіка про розірвання шлюбу. Сторони одружилися 03.09.1998 та мають трьох спільних дітей, але протягом останніх семи років їхні стосунки погіршилися через постійні конфлікти. Позивачка пояснила, що почуття любові зникло, тому спільне життя стало неможливим, а сам шлюб набув формального характеру.
Чоловік правом на подачу відзиву не скористався і свою позицію суду не повідомив. Багато хто вважає таку мовчазну поведінку надійним способом заблокувати процес, але в житті це працює проти самого відповідача. Суд розглянув матеріали у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, задовольнив позов повністю і стягнув з чоловіка на користь дружини 1 331,20 грн судового збору.
Така поведінка відповідачів не є рідкістю у судовій практиці того ж дня. Інгульський районний суд міста Миколаєва у справі № 489/8908/26 теж задовольнив позов дружини про розірвання шлюбу, зареєстрованого 10.06.1994, хоча чоловік відзиву не подав і в засідання не з'явився. Навіть проживання другого з подружжя за кордоном не зупиняє процес, що підтвердив Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у справі № 308/9312/26, розірвавши шлюб від 26.02.2005 за позовом чоловіка та стягнувши з дружини ті самі 1 331,20 грн витрат.
Як норми закону крок за кроком розривають формальний союз
Щоб перетворити життєву історію про сім років сварок на судове рішення, суддя вибудовує послідовний ланцюг правових норм. Кожна стаття у цьому рішенні читається у редакції від 05.08.2026 і виконує свою окрему роботу: відкриває двері суду, задає критерії перевірки стосунків, забороняє примус і визначає правила доказування. Чи може суддя пропустити хоча б один крок і одразу написати в рішенні про розлучення?
Перша ланка: право одного з подружжя ініціювати розрив
Суд починає з перевірки того, чи має дружина право одноосібно вимагати припинення шлюбу через позовне провадження. Для цього у рішенні застосовано ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу:
«Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.»
Ця норма знадобилася суду як відправна точка, бо сторони не подали спільну заяву, а отже мирні шляхи через органи реєстрації чи спільне звернення до суду були закриті. Якби у законі стояли лише ч. 1 ст. 105 Сімейного кодексу: «Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.» та ч. 2 ст. 105 Сімейного кодексу: «Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.», позов однієї сторони без згоди іншої довелося б повернути. Коли згода обох таки є, суди йдуть іншим шляхом, як зробив Залізничний районний суд м. Львова у справі № 462/9738/26, розірвавши шлюб від 06.10.2015 за спільною заявою батьків малолітньої доньки, чиї стосунки припинилися 19.02.2026.
Друга ланка: тест на реальність сім'ї та інтереси людини
Отримавши позов, суд не штампує розлучення сліпо, а переходить до дослідження причин розладу за ст. 112 Сімейного кодексу. Перша частина цієї статті зобов'язує суддю заглянути всередину сімейного конфлікту. Ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу визначає:
«Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.»
Саме за цією вимогою суддя зафіксував у рішенні наявність трьох дітей, сім років постійних конфліктів та втрату почуття любові. Після встановлення цих фактів вмикається головне правило для ухвалення рішення, закладене у ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу:
«Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.»
Ця норма дала суду законну підставу задовольнити позов, бо встановлена формальність шлюбу прямо суперечила інтересам сторін. Без неї перелік сімейних сварок залишився б просто описом образ у тексті рішення, але не міг би перетворитися на висновок про розірвання шлюбу.
Третя ланка: свобода волі проти примусового шлюбу
Чому формальний характер стосунків взагалі вважається порушенням інтересів людини, якщо ніхто нікого не б'є і майно не ділить? Щоб дати відповідь на це питання, суд залучає базовий принцип із ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу:
«Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.»
Хоча ч. 2 ст. 24 Сімейного кодексу: «Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.» стосується моменту реєстрації, перша частина цієї статті працює протягом усього подружнього життя. Люди помилково читають правило про добровільність лише як заборону тягнути наречених до РАЦСу силоміць, але судді читають його ширше: ніхто не може примушувати людину залишатися у шлюбі проти її волі. Без цієї норми суд не мав би ціннісного орієнтира, який пояснює, чому небажання однієї людини жити разом переважує мовчання іншої.
Четверта ланка: процесуальні правила, через які мовчання коштує грошей
Поруч із сімейними нормами суд застосував ст. 13 ЦПК та ч. 1 ст. 81 ЦПК, і це сусідство визначило долю справи за повної пасивності чоловіка. За ст. 13 ЦПК суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками доказів, а за ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається. Позивачка свої обставини виклала, тоді як відповідач не подав відзиву і не спростував твердження про сім років конфліктів.
Це процесуальне правило робить ігнорування повісток безглуздим, що видно і в інших рішеннях від 13.11.2026. Кілійський районний суд Одеської області у справі № 502/1958/26 заочно розірвав шлюб від 02.06.1990, а у справі № 502/1903/26 за тією ж ч. 1 ст. 81 ЦПК заочно припинив шлюб від 23.02.2007, де стосунки завершилися ще на початку 2022 року. За загальними положеннями відповідного кодексу про розподіл судових витрат задоволення позову покладає оплату збору на сторону, яка програла спір, тому мовчазний відповідач у нашій головній справі отримав обов'язок сплатити 1 331,20 грн.
Що сталося б із рішенням, якби випала хоча б одна норма
Кожна норма у мотивувальній частині тримає сусідню, і вилучення будь-якої з них зупинило б рух справи до фіналу:
- Без ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу суд не мав би повноважень розглядати одноосібну вимогу дружини про припинення шлюбу без згоди чоловіка.
- Без ст. 112 Сімейного кодексу у судді не було б законного мірила, щоб оцінити сім років конфліктів як підставу для розлучення через суперечність інтересам сторін.
- Без ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу відмова чоловіка чи його мовчання могли б переважити волю дружини, бо зникла б заборона на примусове утримання людини в шлюбі.
- Без ст. 13 ЦПК суддя не зміг би обмежитися лише доводами позивачки і мусив би нескінченно чекати пояснень від пасивного відповідача.
- Без ч. 1 ст. 81 ЦПК неподання чоловіком відзиву не спрацювало б як відсутність заперечень проти фактів про розпад сім'ї.
Як це працює для вас
Якщо ви вирішили розірвати шлюб, який давно став формальністю, не чекайте згоди другої половини і не бійтеся її погроз не з'являтися до суду. Для підготовки позову за ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу та ст. 112 Сімейного кодексу зробіть кілька послідовних кроків:
- Перевірте наявність оригіналу свідоцтва про шлюб та свідоцтв про народження дітей, а якщо оригіналів немає на руках — замовте дублікати у відділі державної реєстрації актів цивільного стану.
- Збережіть квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1 331,20 грн, адже цей документ дозволить суду стягнути витрачені вами кошти з відповідача після задоволення позову.
- Опишіть у позовній заяві для місцевого загального суду конкретні обставини за ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу: з якого часу припинилися стосунки, чому спільне життя неможливе, чи ведеться спільне господарство та чи є спори щодо дітей або майна.
- Якщо ж ви опинилися на місці відповідача і отримали ухвалу про відкриття провадження, подайте відзив у встановлений судом строк, бо ігнорування справи не збереже сім'ю, але покладе на вас 1 331,20 грн судового збору.
Поєднання правил про добровільність союзу із принципом змагальності процесу дозволяє судам припиняти формальні шлюби навіть за повної мовчанки однієї зі сторін. Спроба заблокувати розлучення неявкою лише підтверджує для судді відсутність наміру зберігати родину і завершується фінансовими витратами для відповідача.