Підприємство перераховує кошти іноземному партнеру за кордон і застосовує пільгову ставку за міжнародним договором замість базових 15 відсотків згідно зі ст. 141 Податкового кодексу України. Після перевірки податкова служба заявляє, що іноземна компанія є проміжною ланкою, тому донараховує податок разом зі штрафами за неподання звітності про об'єкти оподаткування.
Загальна сума донарахувань за виплату дивідендів нідерландській компанії без статусу фактичного власника у справі № 320/11776/26 сягнула 65 932 950,00 грн.
Чому податкова знімає пільгову ставку та штрафує бізнес
Український бізнес працює з іноземними інвесторами, бере у них кредити, платить роялті чи дивіденди. Щоб не платити податок двічі, країни укладають угоди про уникнення подвійного оподаткування, які дозволяють знизити ставку або звільнити виплату від податку в Україні. Клієнти приходять на консультацію з питанням: чому довідка про резидентність контрагента більше не захищає від багатомільйонних претензій під час перевірки?
Податківці дивляться не лише на папери, а й на подальший рух грошей за кордоном через обмін інформацією з іноземними органами. Якщо іноземний отримувач відразу переказує отримані з України кошти далі іншим компаніям і не має власного персоналу чи офісу, інспектори не визнають за ним права на податкову пільгу.
Разом із перевіркою міжнародних виплат контролери ревізують внутрішній облік компанії: чи подано повідомлення про об'єкти оподаткування за формою № 20-ОПП та чи використано придбані матеріали у господарській діяльності згідно з нормами Податкового кодексу України. Бухгалтери опиняються перед вибором: платити виписаний інспектором штраф за неподану форму обліку об'єктів чи оскаржувати це рішення до суду.
Які умови висуває закон для пільги та обліку
Порядок звільнення від оподаткування або зменшення ставки для іноземних компаній визначає ст. 103 Податкового кодексу України у редакції від 01.11.2026. Ця норма вимагає, щоб іноземний контрагент був не просто зареєстрований у відповідній країні, а реально розпоряджався отриманими грошима.
«Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.»
Як зазначено в абзаці першому п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України, для пільги потрібні одночасно дві умови: резидентність країни договору та статус фактичного власника доходу. Подивимося на детальне визначення цього статусу в п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України: фактичним власником не вважається агент, номінальний утримувач або посередник.
Якщо іноземна фірма переказує отриманий дохід або переважну його частину іншій особі, не виконує суттєвих функцій, не несе ризиків і не має кваліфікованого персоналу чи основних засобів, пільга за міжнародним договором для неї закрита. Але закон дає вихід у п. 103.2 цієї ж статті: якщо безпосередній отримувач є посередником, можна застосувати договір із країною справжнього власника грошей, коли обидва нерезиденти нададуть податковому агенту письмові заяви про свій статус та підтвердні документи.
Щодо внутрішнього обліку майна чинні норми Податкового кодексу України у редакції від 01.11.2026 зобов'язують платника ставати на облік за основним і неосновним місцем та повідомляти про всі об'єкти оподаткування. Відповідальність за порушення порядку взяття на облік також встановлена положеннями Податкового кодексу України у редакції від 01.11.2026, де передбачено штраф для юридичних осіб у розмірі 1 020 гривень за неподання заяв чи документів для взяття на облік або реєстрації змін.
Саме тут проходить межа між обов'язком повідомити про майно та відповідальністю за неподання заяви про реєстрацію самого платника.
Як Верховний Суд та апеляції розмежовують ці норми
У постанові від 04.11.2026 у справі № 240/18127/25 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність використання будівельних матеріалів поза межами господарської діяльності та правомірність застосування понижених ставок податку до доходів нерезидента NFI-Nature & Food Investments, а також обґрунтовано визнали протиправними штрафи за неподання повідомлень за формою № 20-ОПП через відсутність відповідальності за таке порушення у диспозиції відповідної статті Податкового кодексу України, змінивши судові рішення лише в мотивувальній частині щодо цих штрафів.
Розберемо, що стоїть за цим рішенням для платника податків. Товариство оскаржило податкові повідомлення-рішення від 27.06.2025, якими інспекція донарахувала податок на додану вартість, податок на доходи нерезидентів і наклала штрафи за формою № 20-ОПП. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 30.04.2026 та Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.07.2026 задовольнили позов повністю, а касаційний суд залишив це скасування донарахувань у силі, виправивши лише мотиви щодо штрафів.
Зверніть увагу на межу застосування ст. 103 Податкового кодексу України в інших спорах, де іноземний контрагент виявився транзитною ланкою. У справі № 500/5336/24 підприємство виплачувало проценти кіпрській компанії Firstmed Management Limited за пільговою ставкою 2 відсотки замість 15 відсотків, через що податкова донарахувала 712 494,00 грн зобов'язання та 178 123,50 грн штрафу (загалом 890 617,50 грн). Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.10.2026 залишив у силі відмову в позові, бо дані від органів Республіки Кіпр підтвердили, що отримувач залежав від фінансування материнської структури і спрямовував українські проценти на погашення власних боргів перед пов'язаними особами.
Та сама кіпрська компанія фігурувала у справі № 620/5470/25, де підприємство оскаржувало донарахування 1 621 378,00 грн податку за виплату процентів у період з 01.01.2018 по 31.12.2018. Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26.10.2026 відмовив платнику, оскільки нерезидент не визначав подальшу економічну долю доходу і виконував посередницьку функцію за рахунок позик від компаній групи.
Ще більша ціна помилки зі статусом отримувача виникла у згаданій вище справі про виплату дивідендів резиденту Королівства Нідерландів на суму 11 453 837,00 євро (351 642 401,23 грн). Суд першої інстанції 28.10.2026 повністю відмовив у скасуванні повідомлення-рішення від 26.02.2026 на 52 746 360,00 грн податку та 13 186 590,00 грн штрафу, бо нідерландський холдинг не мав найманого персоналу і розподілив отримані дивіденди далі на користь інших іноземних компаній.
Коли бізнес документально підтверджує реальний статус контрагента та дотримується процедури відповіді на запити за ст. 78 Податкового кодексу України, суди стають на бік платника згідно зі ст. 77 КАС. У справі № 320/20706/24 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2026 (повний текст складено 26.10.2026) залишив у силі рішення про скасування донарахувань на загальну суму 15 099 858,75 грн (12 099 087,00 грн податку з роялті та 3 024 771,75 грн штрафу). Суд за ст. 316 КАС підтвердив право на ставку 5 відсотків для кіпрської компанії FARMINVEST HOLDINGS LIMITED, бо її представники в Україні виконували підготовчі та допоміжні дії за інструкціями директора, що не утворює постійного представництва, а позапланову перевірку інспектори призначили незаконно попри надані пояснення платника.
Подання форми № 20-ОПП контрагентами допомагає відбити претензії податкової щодо реальності господарських операцій та звітності за ст. 134 Податкового кодексу України і ст. 112 Податкового кодексу України. У справі № 320/46811/25 Київський окружний адміністративний суд рішенням від 14.10.2026 задовольнив позов товариства, скасував повідомлення-рішення від 22.07.2025 та 23.07.2025 і стягнув 30 280,00 грн судового збору. Наявність у контрагентів форми № 20-ОПП разом із договорами та актами підтвердила реальність операцій, а відсутність у естонського нерезидента постійного представництва в Україні звільнила підприємство від подання додатка ПН до декларації.
Що робити на практиці
Якщо ви виплачуєте дивіденди, проценти чи роялті іноземній компанії або отримали акт перевірки зі штрафом за неподання форми № 20-ОПП, підготуйте доказову базу до винесення податкового повідомлення-рішення. Довідка про податкове резидентство за п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України є базовою умовою, але без доказів економічної присутності контрагента вона не вбереже від донарахування 15 відсотків податку.
- Запитайте у нерезидента перед виплатою доходу фінансову звітність, дані про штат працівників, наявність офісу та документи про те, як саме компанія розпоряджається отриманими коштами у своїй діяльності.
- Якщо безпосередній отримувач коштів діє як посередник, до проведення платежу оформте дві письмові заяви у довільній формі за п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України: від посередника про відсутність статусу фактичного власника та від кінцевого власника про наявність такого статусу разом із його довідкою про резидентність.
- На письмовий запит податкового органу за ст. 78 Податкового кодексу України надайте повні пояснення та копії первинних документів у встановлений законом строк, щоб позбавити інспекцію законних підстав для призначення позапланової перевірки.
- У разі накладення штрафу за неподання повідомлення № 20-ОПП подайте позов до окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення, посилаючись на відсутність такого складу правопорушення у нормах Податкового кодексу України.
Водночас касаційний суд, скасовуючи штрафи за неподання форми № 20-ОПП, не розв'язав суперечність між прямою вимогою закону повідомляти про всі об'єкти оподаткування протягом 10 робочих днів і повною відсутністю фінансової санкції у кодексі за ігнорування цього обов'язку платником.