Платник податків може зберегти свої кошти і скасувати незаконні донарахування через суд, якщо інспектори порушили процедуру призначення ревізії після закриття підприємницької діяльності. Такий захист спирається на чіткі вимоги ст. 78 Податкового кодексу України і правила обчислення строків давності за ст. 102 Податкового кодексу України. Коли людина подає заяву про припинення бізнесу, вона очікує спокійного завершення справ, але податкова служба використовує цей привід для проведення позапланової ревізії з порушенням установленого порядку.
Чому закриття ФОП обертається великими рахунками від податкової
Чи перетворює запис у державному реєстрі про закриття фізичної особи - підприємця старі звіти на недоторканний архів? Побутує уявлення, ніби після офіційного припинення діяльності інспектори вже не мають права перевіряти колишнього підприємця чи виставляти йому рахунки за минулі періоди. Люди приходять до суду з питанням, чи мала право податкова служба призначати позапланову ревізію вже після закриття бізнесу та донараховувати зобов'язання без належних підстав і з порушенням строків.
Податківці спираються на сам факт закриття бізнесу як на достатній привід для контролю, однак вони зобов'язані суворо дотримуватися процедури та часових меж. Якщо наказ про перевірку підписала неуповноважена особа або інспектори не дотримали порядку її проведення, платник оскаржує самі податкові повідомлення-рішення в адміністративному суді.
Друга лінія спору в таких історіях проходить по межі у 1095 днів, яку закон відводить на податковий контроль та стягнення заборгованості. Контролюючі органи посилаються на зупинення строків давності під час карантину та воєнного стану, намагаючись охопити перевіркою або судовим стягненням якомога давніші періоди. Саме тому в судах одночасно стикаються два питання: чи законно інспектори розпочали саму перевірку при закритті ФОП і як правильно рахувати трирічний строк давності.
Які межі для перевірок і строків давності встановлює закон
Правила призначення позапланових ревізій та часові обмеження для донарахувань і стягнень закріплені у ст. 78 Податкового кодексу України й ст. 102 Податкового кодексу України, які застосовуються у редакції від 27.10.2026. Закон прямо називає закриття бізнесу серед підстав для документальної позапланової перевірки у пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України: «78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків».
Сама наявність підстави ще не дає інспекторам права діяти поза процедурою. У п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено жорстку умову для початку контролю: «Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.»
Крім процедурних рамок, закон обмежує податковий орган у часі. Ключова цифра цієї норми — 1095 днів, після спливу яких платник вважається вільним від грошового зобов'язання. Це правило детально виписане в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України: «102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.»
Та сама цифра у 1095 днів працює і на етапі примусового стягнення вже узгодженого боргу. Згідно з п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України: «102.4. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.»
Закон також визначає випадки, коли відлік цих 1095 днів ставиться на паузу. Зокрема, за пп. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого: «102.3.2. контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків». Саме це положення пояснює, чому під час дії законодавчих мораторіїв на перевірки чи обмежень воєнного стану календарні три роки не збігаються з реальним податковим строком давності.
Як Верховний Суд розмежував порушення процедури перевірки та строки давності
Розглянувши 29.10.2026 касаційну скаргу у справі № 160/13189/25, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позов про скасування податкових повідомлень-рішень через порушення процедури та підстав призначення перевірки, однак судові рішення підлягають зміні в мотивувальній частині щодо застосування строків давності та порядку обчислення строків контролюючим органом з урахуванням положень ст. 102 Податкового кодексу України.
Історія спору про скасування донарахувань після припинення діяльності ФОП
У згаданій справі фізична особа звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, вимагаючи скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2025. Податковий орган призначив документальну позапланову невиїзну перевірку за пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України через припинення підприємницької діяльності платника, але позивач вказав на істотні недоліки процедури, відсутність належних підстав та видання наказу неуповноваженою особою. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09.09.2025 та Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 13.11.2025 повністю стали на бік платника і скасували донарахування через протиправність призначення і проведення ревізії, а касаційний суд за підсумками перегляду скоригував лише мотиви щодо обчислення строків давності за ст. 102 Податкового кодексу України, залишивши скасування спірних рішень у силі.
Цей висновок показує межу для кожного підприємця, який закриває бізнес. Навіть коли податковий орган правильно посилається на зупинення строків давності за ст. 102 Податкового кодексу України під час карантину та воєнного стану, це не рятує податкові повідомлення-рішення, якщо сама ревізія була призначена або проведена з порушенням законної процедури.
Коли правило 1095 днів працює проти платника
Зовсім інша картина складається тоді, коли людина не оскаржує самі податкові повідомлення-рішення, вважаючи, що закриття ФОП або повернення поштового конверта звільняє її від сплати. Ілюстрацією слугує рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від тієї самої дати, ухвалене у справі № 600/4991/26-а, де податковий орган стягував заборгованість з єдиного податку. Відповідач працював на першій групі спрощеної системи з 01.07.2019 по 15.11.2024 і припинив державну реєстрацію ФОП 14.11.2024, залишивши несплаченими авансові внески за період з вересня 2023 року по листопад 2024 року. Оскільки податкова вимога була отримана особисто 09.01.2025, а позов подано 02.09.2026 в межах строку давності за ст. 102 Податкового кодексу України, суд повністю задовольнив вимоги податківців і стягнув з фізичної особи 4 404,40 грн, наголосивши, що закриття бізнесу не припиняє боргових зобов'язань.
Такий самий підхід до обчислення 1095 днів за п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України стосовно правил вручення документів застосовано в інших рішеннях Чернівецького окружного адміністративного суду тієї ж дати. У справі № 600/5268/26-а суд задовольнив позов податкової служби про стягнення 6 546,05 грн боргу з мінімального податкового зобов'язання (2 798,52 грн) та земельного податку (3 747,53 грн) за 2023–2026 роки. Повідомлення-рішення були вручені особисто і не оскаржувалися, податкова вимога повернулася поштою за закінченням терміну зберігання, а від найдавнішого боргу від 19.09.2023 до подання позову 17.09.2026 не минуло 1095 днів.
Ігнорування поштової скриньки призводить до поразки в суді так само швидко. У справі № 600/5016/26-а за позовом про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023, 2024 та 2025 роки повідомлення-рішення форми «Ф» поверталися поштою, але були визнані врученими за правилами кодексу. Податкова вимога від 11.06.2020 № 144218-56 не відкликалася, найраніший граничний строк сплати припадав на 19.03.2024, тож за позовом від 03.09.2026 суд у межах 1095 днів стягнув з власниці майна 8 239,77 грн, пояснивши за ст. 59 Податкового кодексу України, що при збільшенні суми боргу нову вимогу надсилати не потрібно.
Навіть коли борг складається з кількох щорічних нарахувань, первинна непогашена вимога відкриває шлях до стягнення всієї суми. У справі № 600/5331/26-а суд стягнув 3 550,47 грн податку на нерухомість за трьома повідомленнями-рішеннями форми «Ф»: від 21.04.2023 на 1 136,85 грн за 2022 рік, від 28.03.2024 на 1 171,83 грн за 2023 рік та від 13.05.2025 на 1 241,79 грн за 2024 рік. Вимога від 26.11.2024 № 0010701-1310-2413 на суму 4 184,13 грн повернулася поштою неврученою, а оскільки найраніший платіж став боргом після грудня 2023 року, поданий у вересні 2026 року позов повністю вклався у 1095 днів за п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України.
Часткова оплата вже під час судового процесу зменшує підсумковий чек, але не скасовує штрафів за прострочення, якщо самі рішення раніше не оскаржувалися. У справі № 600/2172/25-а податкова спершу вимагала 28 284,04 грн земельного податку та податку на нерухомість, а після часткової сплати у травні 2025 року зменшила вимоги 09.10.2026 до 5 299,98 грн (4 824,50 грн основного платежу та 475,48 грн штрафу). Посилання відповідача на давній платіж від 05.07.2021 на суму 5 300,00 грн не спрацювало: суд врахував зупинення строків давності за ст. 102 Податкового кодексу України і стягнув несплачений залишок боргу.
Що це означає для вас
Вирішальна різниця між збереженням коштів і примусовим стягненням полягає в тому, чи перевірив платник законність самої ревізії та чи оскаржив податкові повідомлення-рішення до того, як вони перетворилися на узгоджений борг. Щоб захистити свої права у спорі з податковим органом, варто діяти послідовно:
- Якщо ви закрили ФОП і дізналися про призначення документальної позапланової перевірки за пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, перевірте, чи вручено вам копію наказу до початку ревізії за п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України й чи мала особа, яка його підписала, відповідні повноваження.
- Якщо ви отримали податкове повідомлення-рішення після перевірки, не покладайтеся лише на сплив календарних 1095 днів за п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України з урахуванням правил зупинення строків у п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України, а оскаржуйте рішення до окружного адміністративного суду з підстав порушення процедури призначення чи проведення ревізії.
- Якщо ви змінюєте місце проживання або закриваєте бізнес, регулярно перевіряйте кореспонденцію за своєю офіційною податковою адресою та зберігайте квитанції про сплату податків і поштові конверти зі штемпелями, бо повернення листа за закінченням терміну зберігання робить борг узгодженим.
- Якщо за вами вже рахується податковий борг і надійшла податкова вимога за ст. 59 Податкового кодексу України, врахуйте, що при подальшому зростанні суми боргу інспектори не зобов'язані надсилати нову вимогу і мають 1095 календарних днів за п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України для подання позову до суду про стягнення всієї заборгованості.
При цьому судова практика поки не дає відповіді на те, скільки років після державної реєстрації припинення ФОП колишній підприємець мусить чекати призначення перевірки за пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, коли трирічний строк за ст. 102 Податкового кодексу України розтягується через законодавчі зупинення.