Міф: наявність довіреності чи орендованого приміщення іноземної компанії в Україні позбавляє її права на податкову пільгу. Податковий кодекс України вимагає довести фактичне ведення бізнесу, а не просто фіксувати формальний корпоративний зв'язок.
З яким питанням приходять до суду
Український бізнес залучає іноземні інвестиції або бере кредити у компаній з інших країн. Коли приходить час платити дивіденди чи проценти за позикою, підприємство має утримати податок на доходи нерезидента. За загальним правилом це 15 відсотків. Але Україна має міжнародні конвенції з багатьма державами про уникнення подвійного оподаткування. Ці договори дозволяють застосувати знижену ставку, наприклад 5 або 2 відсотки, чи взагалі звільнити виплату від податку.
Податкова служба перевіряє такі виплати. Інспектори шукають підстави скасувати пільгу і донарахувати податок за повною ставкою. Головний аргумент перевіряючих полягає у тому, що іноземна компанія має в Україні постійне представництво. Для цього податківці фіксують наявність довіреностей на українських громадян, оренду кімнати під офіс або наявність спільних засновників.
Інша претензія податкової стосується статусу самої іноземної компанії, яку називають транзитним агентом. Податкова стверджує, що іноземна фірма не має власних активів, а просто переказує гроші далі по ланцюгу до іншої юрисдикції. У таких ситуаціях бізнес отримує податкові повідомлення-рішення на мільйони гривень і йде до суду доводити свою правоту.
- Справа: № 140/5587/25, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
- Сума: донараховано 2 392 223,25 грн
- Наслідок: податкове повідомлення-рішення скасовано судом повністю
Що вимагає норма
Правила застосування міжнародних договорів визначає ст. 103 Податкового кодексу України. З 17.09.2026 діє нова редакція ст. 103 ПК, яка чітко описує умови, за яких українська компанія може легально зменшити податок.
«Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.» (п. 103.2 ст. 103 ПК).
Механізм працює через податкового агента. Українське підприємство, яке виплачує гроші, саме відповідає за правильність утримання податку. Щоб застосувати пільгу, агент мусить перевірити два факти. Перший факт полягає у тому, що іноземна компанія дійсно зареєстрована у країні, з якою є договір. Другий факт вимагає довести, що ця компанія є справжнім власником грошей, а не просто номінальним посередником.
«Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.» (п. 103.1 ст. 103 ПК).
Закон забороняє давати пільгу, якщо головною метою операції було саме уникнення податків. Якщо нерезидент передає отриманий дохід іншій особі і не несе жодних ризиків, він не є бенефіціарним власником. Тоді українська компанія втрачає право на знижену ставку і мусить платити стандартні 15 відсотків.
Позиція Верховного Суду та межі застосування
У постанові від 05.10.2026 у справі №140/5587/25 Верховний Суд зазначив:
«[…] формальна наявність довіреностей, корпоративного зв'язку чи тимчасової оренди приміщення без доведення регулярної господарської діяльності та зв'язку з нею виплачених дивідендів не свідчить про наявність постійного представництва.»
Суд касаційної інстанції підтримав платника податків. Австрійська компанія володіла 75 відсотками статутного капіталу українського товариства. Податкова вважала, що оренда офісу для відкриття рахунку створює постійне представництво. Проте судді пояснили, що сам по собі факт володіння корпоративними правами не позбавляє права на ставку 5 відсотків за конвенцією. Контролюючий орган не довів, що австрійська фірма вела підприємницьку діяльність через залежних представників.
Платники виграють 23 зі 38 справ по суті за цей рік, а за останні 30 днів реєстр поповнився на 12 рішень, що підтверджує стабільність підходу. Суди стають на бік бізнесу, якщо податкова не має доказів реальної транзитності.
Коли компанію визнають бенефіціаром
Схожий підхід суди застосовують до виплати процентів за кредитами. У справі №420/13878/24 податкова донарахувала підприємству податок, бо вважала кіпрську компанію кондуїтною. Інспектори наполягали, що кіпріоти були лише проміжною ланкою для передачі грошей малайзійському холдингу.
Верховний Суд відхилив ці доводи. Судді врахували відповіді компетентних органів Кіпру та висновок експертизи. Кіпрська компанія вела самостійну господарську діяльність і платила корпоративний податок у своїй країні. Вона не мала договірного обов'язку перераховувати отримані проценти далі. Тому застосування ставки 2 відсотки визнали законним.
Коли пільга не спрацює
Норма ст. 103 ПК має жорстку межу, яка вимагає наявності довідки про резидентство на момент перевірки. Якщо документа немає, суд стає на бік держави.
Апеляційний суд у справі №420/5215/26 розглядав ситуацію з трансфертним ціноутворенням. Компанія самостійно скоригувала ціну операції з кіпрським контрагентом на суму 84 157 773 грн. Це коригування прирівнюється до виплати дивідендів і оподатковується. Підприємство не надало податковій довідку про статус резидента Кіпру під час перевірки. Суд скасував рішення першої інстанції і підтвердив правомірність донарахування 18 564 215 грн податку. Запит, отриманий після завершення перевірки, ситуацію не врятував.
Правильна кваліфікація платежів
Спір виникає не лише через статус нерезидента, а й через природу самої виплати. Податкова схильна трактувати платежі за користування майном як роялті, які оподатковуються за спеціальними правилами.
У справі №160/24302/25 підприємство платило литовській та німецькій компаніям за оренду залізничних вагонів і послуги хмарного сховища. Податкова назвала це роялті та донарахувала податок на суми 11 341 926 грн та 19 957 998,50 грн. Апеляційний суд скасував рішення інспекторів. Судді пояснили, що оренда обладнання та кінцеве споживання функціонала програмного забезпечення не є об'єктами інтелектуальної власності. Ці виплати прямо виключені з поняття роялті за нормами ПК.
Що робити на практиці
Якщо ви виплачуєте доходи іноземним компаніям і плануєте застосувати знижену ставку податку, підготуйте доказову базу до початку перевірки. Позиція Верховного Суду захищає бізнес, але вимагає документальної дисципліни.
Перевірте наявність легалізованої довідки про статус податкового резидента. Вона має бути у вас на момент виплати доходу або хоча б до початку податкової перевірки. Якщо ви надасте її пізніше, суд визнає донарахування податку законним.
Зберіть докази того, що ваш контрагент є бенефіціарним власником грошей. Збережіть листування, виписки з реєстрів та фінансову звітність іноземної компанії. Вам потрібно показати, що нерезидент має власний офіс, персонал, платить податки у своїй країні і самостійно вирішує, куди витрачати отримані від вас кошти.
Уважно формулюйте предмет договору. Якщо ви купуєте доступ до хмарного сервісу чи орендуєте техніку, уникайте слова «роялті» у контрактах та актах. Чітко зазначайте, що це компенсація вартості послуг або орендна плата за обладнання, щоб не давати податковій формального приводу для донарахувань.
Рішення у справі № 140/5587/25 показує, що формальні претензії податкової до оренди офісу чи наявності довіреності не позбавляють права на пільгу. Контролюючий орган мусить доводити реальну транзитність компанії, що змінює підхід до оцінки постійних представництв.