Міф: податкові органи не можуть просити суд закрити доступ до вебплатформи через відсутність спеціального податкового обліку її оператора. Насправді з 23.10.2026 у ст. 20 Податкового кодексу з'явився окремий підпункт, який прямо дає контролюючим органам право звертатися до суду щодо обмеження доступу до цифрової платформи, якщо її оператор не зареєстрований у встановленому порядку.
Що саме додали в закон
Раніше у ст. 20 Податкового кодексу від 17.09.2026 перелік судових вимог контролюючих органів не мав окремої підстави для блокування електронних майданчиків через відсутність спеціальної реєстрації їхніх власників. У тексті закону з 23.10.2026 між правилами про вилучення підакцизних товарів та складанням протоколів з'явився новий підпункт.
Точне порівняння текстів норми показує цю зміну дослівно: було «Строк надання інформаційних довідок цими органами на письмові запити контролюючих органів не може перевищувати п’яти робочих днів з дня отримання таких запитів; […] (конфіскацію) пального або спирту етилового, транспортних засобів, ємностей та обладнання у разі виявлення фактів, зазначених у статті 228 цього Кодексу; 20.1.41. складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом; 20.1.42. […]», стало «Строк надання інформаційних довідок цими органами на письмові запити контролюючих органів не може перевищувати п’яти робочих днів з дня отримання таких запитів; […] (конфіскацію) пального або спирту етилового, транспортних засобів, ємностей та обладнання у разі виявлення фактів, зазначених у статті 228 цього Кодексу; 20.1.40-3. звертатися до суду щодо обмеження доступу до цифрової платформи, оператор якої не зареєстрований як оператор платформи у порядку, встановленому статтею 359 цього Кодексу; 20.1.41. складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників […]».
Поява цієї норми розширила перелік предметів звернення до суду для податківців, але решту повноважень у ст. 20 Податкового кодексу законодавці залишили без жодних правок.
Загальний порядок стягнення податкових боргів, арешту рахунків чи обмеження виїзду керівників за кордон залишився тим самим, тому на практику в цих категоріях спорів додавання підпункту 20.1.40-3 не впливає. Там і далі діють раніше встановлені приписи, зокрема п. 20.1.33 ст. 20 Податкового кодексу: «20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу».
Кого зачіпає це правило
Введена підстава звернення до суду стосується виключно тих учасників податкових відносин, яких закон прямо називає у тексті ст. 20 Податкового кодексу.
Контролюючі органи отримали повноваження подавати відповідні судові заяви про обмеження доступу до цифрових ресурсів.
Оператори цифрових платформ, які не зареєстровані як оператори платформи за правилами цього кодексу, стають відповідачами або заінтересованими особами щодо своїх майданчиків.
Інші категорії суб'єктів із загального переліку ст. 20 Податкового кодексу під дію пп. 20.1.40-3 не підпадають, бо для них діють інші спеціальні підпункти цієї самої статті. Платники податків, фізичні особи, підприємства, установи та організації всіх форм власності взаємодіють із податковою за іншими правилами обліку та звітності. Зокрема, за п. 20.1.1-1 ст. 20 Податкового кодексу контролюючі органи мають право «аналізувати фінансовий стан платника податків, що має податковий борг, та стан забезпечення такого боргу податковою заставою». Керівники юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників відповідають у межах процедур примусового виконання податкового обов'язку за боргами очолюваних ними компаній. Банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг та емітенти електронних грошей виконують судові рішення щодо рахунків та гаманців таких боржників.
Суд у спорах за ст. 20 Податкового кодексу насамперед з'ясовує, чи дотримано всі законні передумови для втручання у діяльність чи права особи.
Як це виглядає в житті
Оскільки справи про обмеження доступу до цифрових платформ є окремою категорією, робота судових повноважень податкової добре видна з рішень, ухвалених 21.10.2026 за редакцією кодексу до набрання чинності змінами. У кожній такій ситуації сума стягнення чи характер обмеження прямо залежать від розміру узгодженого податкового боргу, тривалості прострочення та наявності у боржника майна.
У справі № 380/22357/26 Львівський окружний адміністративний суд розглянув позов управління ДПС до ТОВ «Рейзен-плюс» та його керівника про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Підприємство мало узгоджений податковий борг із ПДВ та мита разом зі штрафами і пенею на суму 2 217 452,23 грн, який раніше стягнули в судовому порядку за рішенням від 31.07.2026. Податкову вимогу від 20.11.2025 доставили в електронний кабінет, але заборгованість не погасили протягом 240 календарних днів, тому суд повністю задовольнив позов за пп. 20.1.35-2 п. 20.1 ст. 20 та ст. 87 Податкового кодексу і обмежив керівника у виїзді до повного погашення боргу. Для цього спору редакція від 23.10.2026 нічого б не змінила, бо підпункт про керівників боржників залишився незмінним, а платформа у справі не фігурувала.
Коли податкова просить застосувати примусові заходи до боржника, суд перевіряє узгодженість грошового зобов'язання, вручення податкової вимоги за ст. 59 Податкового кодексу та сплив відведених законом строків.
Інший механізм забезпечення стягнення застосовано того ж дня у справі № 320/33703/25, де Київський окружний адміністративний суд задовольнив позов про арешт коштів ТОВ «ПОЛИМЕРХАБ» у банках. Компанія не сплатила узгоджений борг у сумі 143 229,90 грн після направлення податкової вимоги від 15.02.2024, а майна для погашення цієї суми у неї не виявилося. Документ про відсутність майна у боржника дає суду підставу арештувати кошти на рахунках за п. 20.1.33 ст. 20 та ст. 94 Податкового кодексу рівно в межах суми податкового боргу.
Пряме стягнення коштів до бюджету відбувається у випадках, коли податковий орган звертається за ст. 57 та ст. 95 Податкового кодексу після належного узгодження сум за ст. 14, ст. 15, ст. 16 та ст. 36 Податкового кодексу. Так, у справі № 380/3835/26 Львівський окружний адміністративний суд стягнув із фізичної особи 69 344,21 грн боргу з акцизу, ПДВ та мита, сформованого за повідомленнями-рішеннями від 29.10.2025 та вимогою від 11.12.2025. У справі № 160/23895/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд стягнув із фермерського господарства «Агроальянс» 9 593,15 грн земельного податку і ПДВ за вимогою від 09.12.2024, а Харківський окружний адміністративний суд у справі № 200/623/22 та справі № 520/21705/26 задовольнив позови до фізичних осіб на 6 773,76 грн податку на нерухомість за вимогою від 17.01.2019 та на 3 836,08 грн мінімального податкового зобов'язання за вимогою від 14.04.2025.
В усіх шести згаданих рішеннях від 21.10.2026 суди задовольнили вимоги контролюючих органів, бо відповідачі не надали доказів сплати боргу чи оскарження нарахувань за правилами ст. 77 КАС.
Що робити на практиці
Зміна у ст. 20 Податкового кодексу з 23.10.2026 додає новий ризик для власників електронних ресурсів і залишає чинними всі попередні правила контролю для звичайних платників податків та їхніх директорів. Щоб захистити свою діяльність та уникнути судових обмежень, перевірте документи у своїй ситуації за таким переліком:
- Якщо ви керуєте роботою цифрової платформи, перевірте наявність своєї реєстрації як оператора платформи та збережіть підтвердні документи про взяття на облік, щоб усунути підстави для позову за пп. 20.1.40-3 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу.
- Якщо ви очолюєте юридичну особу чи постійне представництво нерезидента, щодня контролюйте надходження документів у електронному кабінеті платника, бо після спливу 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги за боргом понад 1 мільйон гривень податкова має право просити суд про обмеження вашого виїзду з України.
- Якщо ви як фізична особа або керівник підприємства не згодні з нарахованою сумою податку, подайте скаргу або позов до моменту узгодження грошового зобов'язання та збережіть квитанції про відправлення, адже після набуття статусу податкового боргу суд перевіряє лише дотримання процедури його стягнення.
Строк оскарження податкового повідомлення-рішення визначає межу, до якої платник може оспорити саму суть нарахування, не чекаючи позову податкової про арешт коштів чи стягнення боргу.