Перейти до вмісту

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу. Закриття провадження у справі

Чинна редакція кодексу від 24.04.2026

Коротко. Правило для учасників судового процесу про випадки, коли суд закриває справу, та наслідки такого рішення.

Текст статті

ч. 1

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи, не є підставою для закриття провадження у справі про відшкодування шкоди (збитків) за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в інтересах кредиторів неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідаційної процедури.

ч. 2

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз’яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.

Показати всі 5 частин
ч. 3

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв’язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

ч. 4

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

ч. 5

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Простою мовою

Стаття визначає перелік підстав, коли господарський суд закриває справу без ухвалення остаточного рішення, зокрема у разі відмови від позову, мирової угоди чи відсутності предмета спору. Після цього повторно подати той самий позов не можна, а суд роз'яснює належну юрисдикцію, вирішує долю витрат та збору.

Строки

за редакцією від 24.04.2026

  • Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз’яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного…

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 3 382Рішень у базі, 2018–2026серед рішень, які система розібрала
  • 1 483Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 994 по суті
  • 91 %Задоволено частково, із 994 по сутіЦивільні та господарські спори, 2026 рік
  • 1 420Постанов Верховного Суду2018–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 14.11.2026

Рішень за роками

2018–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2018: 164 · переважно касаційні постанови2019: 242 · переважно касаційні постанови2020: 196 · переважно касаційні постанови2021: 159 · переважно касаційні постанови2022: 112 · переважно касаційні постанови2023: 195 · переважно касаційні постанови2024: 329 · переважно касаційні постанови2025: 5022026: 1 483
20182026
  • рішення за рік
  • рік, за який у базі переважно касаційні постанови

Цивільні та господарські спори: частки результатів по суті, 2026 рік

7 %
91 %
інші · 2 %
Задоволено — 72 з 994 · 7 %Задоволено частково — 904 з 994 · 91 %Відмовлено — 18 з 994 · 2 %

Відсотки — частка з 994 рішень · Знаменник — рішення, розглянуті по суті: без повернених без розгляду та об'єднаних проваджень.

  • Частина 1 — 810 рішень у 2026 році, з них 93 % — «Задоволено частково».
  • Частина 2 — 4 рішення у 2026 році.
  • Частина 3 — 1 рішення у 2026 році.
  • Частина 4 — 7 рішень у 2026 році.
  • Ще 172 рішення — без зазначення частини.
  • Верховний Суд — 1 420 рішень (42 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 1 612 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 120 рішень.

Позиція Верховного Суду

  • Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сторони укладали договір оренди як суб'єкти господарювання для здійснення підприємницької діяльності, а тому спір належить до юрисдикції господарських судів. Статус фізичної особи-підприємця та мета використання майна свідчать про господарський характер правовідносин. Крім того, законодавство не передбачає обов'язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС для фізичних осіб-підприємців.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 916/3906/25
  • Суд касаційної інстанції встановив, що спір за позовом про зобов'язання суб'єктів владних повноважень надати документи та інформацію на адвокатський запит за своєю суттю є спором про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Оскільки такий спір не пов'язаний з безпосереднім вирішенням майнового господарського спору між сторонами, він належить до юрисдикції адміністративних судів, а не господарських, що є підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій та закриття провадження у справі.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 910/10601/24
  • Суд касаційної інстанції встановив, що спір виник між фізичними особами щодо захисту прав стягувача у виконавчому провадженні, а не у сфері господарської діяльності чи корпоративних відносин. Позивач не є учасником товариства і не має корпоративного інтересу, тому такий спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має вирішуватися за правилами цивільного процесу. У зв'язку з порушенням правил предметної та суб'єктної юрисдикції судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі — закриттю.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 922/4464/25

Маєте справу за ст. 231 ГПК? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑

Редакції статті

47 редакцій кодексу з цією статтею, змін тексту — 2

  1. 24.04.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 917

  2. 15.12.2017

    Рішень за цією редакцією: 438

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.