Перейти до вмісту

Стаття 433 Кримінального процесуального кодексу. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Чинна редакція кодексу від 14.10.2026

Текст статті

ч. 1

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

ч. 2

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення.

Показати всі 3 частини
ч. 3

Суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 18 592Рішень у базі, 2017–2026серед рішень, які система розібрала
  • 1 463Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 1 по суті
  • 18 591Постанов Верховного Суду2017–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 14.11.2026

Рішень за роками

2017–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2017: 12018: 1 711 · переважно касаційні постанови2019: 1 768 · переважно касаційні постанови2020: 2 009 · переважно касаційні постанови2021: 2 168 · переважно касаційні постанови2022: 1 556 · переважно касаційні постанови2023: 2 137 · переважно касаційні постанови2024: 2 886 · переважно касаційні постанови2025: 2 8932026: 1 463
20172026
  • рішення за рік
  • рік, за який у базі переважно касаційні постанови

Часток за цією статтею ще не наводимо: рішень, розглянутих по суті, 1 — менше за 30.

  • Верховний Суд — 18 591 рішення (100 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 1 815 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 120 рішень.

Позиція Верховного Суду

  • Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також не навів достатніх мотивів для обґрунтування можливості застосування ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням за особливо тяжкий злочин. У зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

    Касаційний кримінальний суд Верховного Суду · справа № 307/1273/25
  • Суд касаційної інстанції зазначив, що перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, є вичерпним і не включає ухвали про скасування арешту майна або відмову в цьому, постановлені в порядку статті 174 КПК України. Незважаючи на те, що апеляційний суд помилково вказав у рішенні про залишення клопотання без задоволення замість без розгляду, це порушення не є істотним і не вплинуло на законність рішення про відмову у відкритті провадження.

    Касаційний кримінальний суд Верховного Суду · справа № 760/14397/26

Маєте справу за ст. 433 КПК? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑

Редакції статті

134 редакції кодексу з цією статтею, змін тексту — 1

  1. 14.10.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 134

  2. 13.04.2012

    Рішень за цією редакцією: 8 902

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.