Перейти до вмісту

Стаття 143 Кодексу адміністративного судочинства. Рішення щодо судових витрат

Чинна редакція кодексу від 23.10.2026

Коротко. Як суд вирішує долю судових витрат, коли подавати докази про них та хто може оскаржити це рішення.

Текст статті

ч. 1

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

ч. 2

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Показати всі 6 частин
ч. 3

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ч. 4

У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п’ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ч. 5

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею цього Кодексу.

ч. 6

У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Простою мовою

Суд вирішує питання судових витрат у своєму рішенні, а учасники справи, свідки чи експерти можуть його оскаржити. Якщо сторона не встигла вчасно подати докази витрат із поважних причин, суд може розподілити їх пізніше за окремою заявою, поданою до кінця судових дебатів.

Строки

за редакцією від 23.10.2026

  • Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п’ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
  • …справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 2 245Рішень у базі, 2018–2026серед рішень, які система розібрала
  • 1 095Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 793 по суті
  • 54 %Задоволено частково, із 793 по сутіАдміністративні спори, 2026 рік
  • 1 145Постанов Верховного Суду2018–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 14.11.2026

Рішень за роками

2018–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2018: 3 · переважно касаційні постанови2019: 6 · переважно касаційні постанови2020: 14 · переважно касаційні постанови2021: 20 · переважно касаційні постанови2022: 22 · переважно касаційні постанови2023: 83 · переважно касаційні постанови2024: 291 · переважно касаційні постанови2025: 7112026: 1 095
20182026
  • рішення за рік
  • рік, за який у базі переважно касаційні постанови

Адміністративні спори: частки результатів по суті, 2026 рік

35 %
54 %
11 %
Задоволено — 278 з 793 · 35 %Задоволено частково — 425 з 793 · 54 %Відмовлено — 90 з 793 · 11 %

Відсотки — частка з 793 рішень · Знаменник — рішення, розглянуті по суті: без повернених без розгляду та об'єднаних проваджень.

  • Частина 1 — 194 рішення у 2026 році, з них 49 % — «Задоволено».
  • Частина 3 — 73 рішення у 2026 році, з них 74 % — «Задоволено частково».
  • Частина 2 — 6 рішень у 2026 році.
  • Частина 4 — 3 рішення у 2026 році.
  • Частина 5 — 14 рішень у 2026 році.
  • Частина 6 — 2 рішення у 2026 році.
  • Ще 501 рішення — без зазначення частини.
  • Верховний Суд — 1 145 рішень (51 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 1 257 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 146 рішень.

Позиція Верховного Суду

  • Верховний Суд зазначив, що питання розподілу судових витрат після ухвалення основного рішення має вирішуватися шляхом постановлення додаткового рішення, а не ухвали. Крім того, суд вказав, що відсутність детального опису робіт є підставою для зменшення витрат, а не для повної відмови у їх відшкодуванні, особливо за відсутності клопотання іншої сторони про їх неспівмірність.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 340/8992/21
  • Суд встановив, що адвокат позивача брав активну участь у справі, тому його відпустка у зв'язку з навчанням не є об'єктивно непереборною обставиною для пропуску строку на апеляцію. Питання судових витрат, не вирішене при ухваленні рішення по суті, має вирішуватися шляхом подання заяви про ухвалення додаткового рішення, проте апеляційне оскарження було пропущено без поважних причин.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 640/9272/20
  • Суд встановив, що питання про розподіл витрат на правничу допомогу вже було вирішено судом апеляційної інстанції в постанові від 02.11.2020, тому підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 640/5317/19

Маєте справу за ст. 143 КАС? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑

Огляди судової практики за цією статтею

огляди на courthelp, що цитують цю норму

Практика за напрямом «Пенсійні спори»відкриється на courthelp.pro у новій вкладці

Редакції статті

144 редакції кодексу з цією статтею, змін тексту — 2

  1. 23.10.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 95

  2. 06.07.2005

    Рішень за цією редакцією: 0

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.