Стаття 36 ЗУ про гарантування вкладів. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація в банку

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв’язку, охорони тощо. Приймаючий/перехідний банк є правонаступником неплатоспроможного банку за такими переданими договорами з моменту відчуження/передачі майна (активів) та зобов’язань неплатоспроможного банку. Такі договори виконуються на тих самих умовах, на яких вони були укладені з банком до часу визнання його неплатоспроможним. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд, приймаючий/перехідний банк, неплатоспроможний банк мають право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 2‑1) накладення нових обтяжень чи обмежень на майно (активи) (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов’язаннями банку перед вкладниками та кредиторами; 6) заміна кредитора у зобов’язанні банку на договірній основі, крім випадків передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов’язань приймаючому або перехідному банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п’ятої цієї статті, не поширюється на зобов’язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку); 1‑1) сплати регулярного збору до Фонду; 2) витрат, пов’язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників банку; 4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров’я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку; 4‑1) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 5) виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов’язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов’язкового продажу валюти; 7) обов’язкового звернення стягнення на об’єкт довірчої власності або передання такого об’єкта за актом приймання-передачі довірчому засновникові у випадках, встановлених законом. Зобов’язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому правилами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має право прийняти рішення про незастосування обмежень, встановлених пунктами 1 і 5 частини п’ятої цієї статті, до зобов’язань (крім зобов’язань перед пов’язаними з банком особами) системно важливого банку, віднесеного Національним банком України до категорії неплатоспроможних (крім випадків виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, передбачених статтею 41‑1 цього Закону). У разі якщо інформація про проведені операції свідчить про перевищення фактичних залишків на рахунках клієнтів або встановлених лімітів після дати відчуження/передачі, приймаючий/перехідний банк набуває право вимоги до відповідного клієнта, а клієнт набуває зобов’язання повернути визначену банком суму коштів. У разі якщо інформація про проведені операції свідчить про те, що зобов’язання приймаючого/перехідного банку перед клієнтом після дати відчуження/передачі є більшими, ніж фактично передані залишки на рахунках, приймаючий/перехідний банк набуває зобов’язання повернути відповідну суму коштів клієнту, а клієнт набуває право вимоги до приймаючого/перехідного банку на таку суму коштів.

Кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення у порядку, встановленому законодавством.

Дія Кодексу України з процедур банкрутства на банки не поширюється.

Протягом періоду виведення банку з ринку та/або ліквідації банку Фонд має право користуватися технічними можливостями такого банку (технічними засобами, серверами, кол-центром, приміщенням тощо) з метою мінімізації своїх витрат.

Визнання банку неплатоспроможним є підставою для зупинення на строк запровадження тимчасової адміністрації та/або до дня втрати перехідним банком статусу перехідного банку внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів неплатоспроможного банку та/або перехідного банку, та/або відповідного власника цінних паперів неплатоспроможного банку, крім дій, які здійснюються на вимогу Фонду відповідно до цього Закону. На вимогу Фонду з метою виконання плану врегулювання внесення необхідних змін до системи депозитарного обліку цінних паперів такого банку здійснюється відповідними депозитарними установами невідкладно (негайно).

Відчуження або передача всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого/перехідного банку після затвердження плану врегулювання, що передбачає виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктами 2, 3 або 4 частини другої статті 39 цього Закону, здійснюється відповідно до статей 40 і 42 цього Закону з такими особливостями: 1) дозволи, погодження, згоди, отримання яких передбачено законодавством та які є необхідними у процесі відчуження або передачі майна (активів) на користь приймаючої сторони, крім передбачених цим Законом, вважаються отриманими/наданими; 2) вимоги щодо обов’язкового нотаріального посвідчення правочинів з майном (активами) неплатоспроможного банку не застосовуються; 3) положення законодавства щодо обмеження строків внесення інформації до державних реєстрів про права на майно (актив) неплатоспроможного банку (у тому числі щодо накладених обтяжень на таке майно (активи) не застосовуються; 4) положення законодавства про переважне право на придбання частки не застосовуються; 5) приймаючий/перехідний банк, якому відчужені або передані майно (активи) та зобов’язання неплатоспроможного банку, має провести верифікацію та ідентифікацію осіб, майно (активи) та зобов’язання яких передані з неплатоспроможного банку, протягом 180 днів з дня передачі; 6) майно (активи), включене до реєстрів на передачу, але не було відчужене або передане на користь приймаючого/перехідного банку на підставі договору (договорів) (змішаного договору/акта (актів) приймання-передачі), може передаватися на підставі договору (договорів) в управління приймаючому/перехідному банку. У такому разі таке майно (активи) не включається до ліквідаційної маси неплатоспроможного банку протягом строку, визначеного таким (такими) договором (договорами). Приймаючий/перехідний банк, Фонд і неплатоспроможний банк вживають заходів для усунення причин, що перешкоджають відчуженню або передачі майна, та після їх усунення відчужують або передають майно (активи) на користь приймаючого/перехідного банку відповідно до договору (договорів) (змішаного договору), укладеного відповідно до статті 40 цього Закону, або акта (актів) приймання-передачі; 7) отримання приймаючим/перехідним банком дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію у разі передачі майна (активів) та зобов’язань не вимагається. Положення цієї частини не застосовуються у разі відчуження в подальшому приймаючим/перехідним банком переданого майна (активів).

Обмеження, встановлені частиною третьою, а також пунктами 1, 2 та 4 частини п’ятої цієї статті, не поширюються на процедуру проведення ліквідаційного неттінгу в порядку, встановленому статтею 54‑1 цього Закону.