Перейти до вмісту

Стаття 369 Цивільного кодексу. Здійснення права спільної сумісної власності

Чинна редакція кодексу від 05.08.2026

Коротко. Правила для співвласників про те, як разом володіти спільним майном і погоджувати угоди щодо нього.

Текст статті

ч. 1

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

ч. 2

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Показати всі 4 частини
ч. 3

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

ч. 4

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Простою мовою

Співвласники володіють і користуються сумісним майном разом, а розпоряджатися ним можуть лише за спільною згодою, якщо інше не передбачено домовленістю або законом. Якщо для угоди потрібне нотаріальне посвідчення чи реєстрація, згода інших має бути письмовою і посвідченою нотаріусом, інакше правочин без належних повноважень суд може визнати недійсним.

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 946Рішень у базі, 2016–2026серед рішень, які система розібрала
  • 289Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 173 по суті
  • 56 %Задоволено, із 173 по сутіЦивільні та господарські спори, 2026 рік
  • 564Постанов Верховного Суду2016–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 14.11.2026

Рішень за роками

2016–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2016: 62017: 62018: 60 · переважно касаційні постанови2019: 119 · переважно касаційні постанови2020: 103 · переважно касаційні постанови2021: 73 · переважно касаційні постанови2022: 58 · переважно касаційні постанови2023: 60 · переважно касаційні постанови2024: 72 · переважно касаційні постанови2025: 1002026: 289
20162026
  • рішення за рік
  • рік, за який у базі переважно касаційні постанови

Цивільні та господарські спори: частки результатів по суті, 2026 рік

56 %
26 %
18 %
Задоволено — 97 з 173 · 56 %Задоволено частково — 45 з 173 · 26 %Відмовлено — 31 з 173 · 18 %

Відсотки — частка з 173 рішень · Знаменник — рішення, розглянуті по суті: без повернених без розгляду та об'єднаних проваджень.

  • Верховний Суд — 564 рішення (60 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 327 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 42 рішення.

Позиція Верховного Суду

  • Верховний Суд зазначив, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя є підставою для визнання його недійсним лише за умови недобросовісності контрагента (іпотекодержателя). Оскільки банк отримав нотаріально посвідчену згоду, оформлену з дотриманням вимог закону, банк є добросовісним іпотекодержателем, а встановлений згодом факт підроблення підпису в заяві не свідчить про недобросовісність банку.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 183/2176/17
  • Суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, безпідставно вийшовши за межі позовних вимог шляхом стягнення грошової компенсації, яку позивачка не просила. Крім того, суди не врахували відсутність письмової згоди позивачки на відчуження спільного майна та помилково визнали віндикаційний позов неефективним способом захисту.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 466/5663/23
  • Верховний Суд зазначив, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а його відчуження одним із подружжя без згоди іншого виходить за межі дрібного побутового правочину. Посилаючись на позицію Великої Палати ВС, суд вказав, що відсутність згоди співвласника на розпорядження таким майном є підставою для визнання правочину недійсним, незалежно від добросовісності контрагента.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 450/2791/18

Маєте справу за ст. 369 ЦК? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑

Огляди судової практики за цією статтею

огляди на courthelp, що цитують цю норму

Редакції статті

183 редакції кодексу з цією статтею, змін тексту — 1

  1. 05.08.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 125

  2. 16.01.2003

    Рішень за цією редакцією: 0

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.