Перейти до вмісту

Стаття 177 Сімейного кодексу. Управління майном дитини

Чинна редакція кодексу від 05.08.2026

Коротко. Правила для батьків та опікунів про те, як розпоряджатися майном дитини і коли потрібен дозвіл органу опіки.

Текст статті

ч. 1

Батьки (усиновлювачі) або опікун управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки (усиновлювачі) або опікун зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

ч. 2

Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

1) відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;

2) видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;

3) вчиняти правочини щодо:

об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є їхня малолітня дитина;

відчуження (у тому числі шляхом продажу, дарування, міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу, передачі в заставу, іпотеку нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є їхня малолітня дитина.

Правочин, за яким малолітня дитина набуває у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчиняється без надання дозволу органу опіки та піклування.

Показати всі 10 частин
ч. 3

Батьки (усиновлювачі) або піклувальник мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Правочин, за яким неповнолітня дитина набуває у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчиняється без надання дозволу органу опіки та піклування.

ч. 4

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

ч. 5

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті цього Кодексу;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті цього Кодексу;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті цього Кодексу;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

ч. 6

При вчиненні одним із батьків правочину щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як вчиненого без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, має бути письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків.

Якщо один із батьків (усиновлювачів) захоплений у полон або заручники, інтернований у нейтральні держави або зник безвісти за особливих обставин, визнаний безвісно відсутнім, проживає окремо від дитини протягом не менше шести місяців поспіль та не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути вчинені без його згоди.

ч. 7

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

ч. 8

Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

ч. 9

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

ч. 10

Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Простою мовою

Батьки та опікуни управляють майном дитини виключно в її інтересах і зобов'язані повернути його разом із доходами після припинення управління. Продавати, дарувати, ділити або заставляти житло чи інше цінне майно дитини дозволено лише за згодою органу опіки та піклування.

Строки

за редакцією від 05.08.2026

  • Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
  • …у полон або заручники, інтернований у нейтральні держави або зник безвісти за особливих обставин, визнаний безвісно відсутнім, проживає окремо від дитини протягом не менше шести місяців поспіль та не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути вчинені…

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 246Рішень у базі, 2016–2026серед рішень, які система розібрала
  • 53Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 29 по суті
  • 187Постанов Верховного Суду2016–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 14.11.2026

Рішень за роками

2016–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2016: 62017: 62018: 39 · переважно касаційні постанови2019: 32 · переважно касаційні постанови2020: 33 · переважно касаційні постанови2021: 24 · переважно касаційні постанови2022: 13 · переважно касаційні постанови2023: 13 · переважно касаційні постанови2024: 11 · переважно касаційні постанови2025: 162026: 53
20162026
  • рішення за рік
  • рік, за який у базі переважно касаційні постанови

Часток за цією статтею ще не наводимо: рішень, розглянутих по суті, 29 — менше за 30.

  • Верховний Суд — 187 рішень (76 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 58 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 2 рішення.

Позиція Верховного Суду

  • Суди встановили, що спірна квартира була відчужена батьком без попереднього дозволу органу опіки та піклування, при цьому малолітні діти були зареєстровані у ній і не мали іншого житла. Оскільки правочин звужує обсяг майнових прав дітей та порушує гарантії збереження їх права на житло, а також був вчинений на тлі домашнього насильства з боку батька, договір купівлі-продажу обґрунтовано визнано недійсним.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 519/138/24
  • Суд встановив, що дитина фактично проживала з матір'ю за іншою адресою, де вона забезпечена житлом, а тому відчуження батьком квартири не призвело до звуження майнових прав дитини. Відсутність дозволу органу опіки та піклування не є автоматичною підставою для недійсності правочину, якщо інтереси дитини фактично не порушені.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 756/15417/21
  • Суд зазначив, що сама по собі відсутність дозволу органу опіки не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Позивач не довів, що укладення договору призвело до звуження обсягу його майнових прав або порушення інтересів, тому підстави для задоволення позову відсутні.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 479/400/21

Маєте справу за ст. 177 СК? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑

Огляди судової практики за цією статтею

огляди на courthelp, що цитують цю норму

Редакції статті

62 редакції кодексу з цією статтею, змін тексту — 8

  1. 05.08.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 15

  2. 04.08.2013

    Рішень за цією редакцією: 133

Показати всі 10 редакцій

2007

  1. 16.01.2007

    Закон № 524-V від 22.12.2006 «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» — змінено ч. 3, ч. 5, ч. 6, ч. 8; додано ч. 4

    Рішень за цією редакцією: 0

2002

  1. 10.01.2002

    Рішень за цією редакцією: 0

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.