Перейти до вмісту

Стаття 3 Конвенції про права дитини. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини

Чинна редакція акта від 16.11.2023

Коротко. Вимога ставити інтереси дитини на перше місце у будь-яких діях судів, влади та закладів опіки.

Текст статті

ч. 1

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

ч. 2

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Показати всі 3 частини
ч. 3

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Простою мовою

Усі рішення та дії державних і приватних установ, судів чи органів влади мають першочергово враховувати найкращі інтереси дитини. Держава зобов'язана захищати благополуччя дитини, зважаючи на права батьків чи опікунів, та контролювати стандарти безпеки й нагляду в закладах піклування.

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 2 045Рішень у базі, 2018–2026серед рішень, які система розібрала
  • 1 154Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 772 по суті
  • 57 %Задоволено, із 772 по сутіЦивільні та господарські спори, 2026 рік
  • 698Постанов Верховного Суду2018–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 19.11.2026

Рішень за роками

2018–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2018: 85 · переважно касаційні постанови2019: 112 · переважно касаційні постанови2020: 87 · переважно касаційні постанови2021: 104 · переважно касаційні постанови2022: 63 · переважно касаційні постанови2023: 88 · переважно касаційні постанови2024: 102 · переважно касаційні постанови2025: 2502026: 1 154
20182026
  • рішення за рік
  • рік, за який у базі переважно касаційні постанови

Цивільні та господарські спори: частки результатів по суті, 2026 рік

57 %
20 %
23 %
Задоволено — 440 з 772 · 57 %Задоволено частково — 156 з 772 · 20 %Видано судовий наказ — 2 з 772 · <1 %Відмовлено — 173 з 772 · 23 %Рішення скасовано — 1 з 772 · <1 %

Відсотки — частка з 772 рішень · Знаменник — рішення, розглянуті по суті: без повернених без розгляду та об'єднаних проваджень.

  • Частина 1 — 70 рішень у 2026 році, з них 54 % — «Задоволено».
  • Частина 2 — 3 рішення у 2026 році.
  • Ще 699 рішень — без зазначення частини.
  • Верховний Суд — 698 рішень (34 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 1 226 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 188 рішень.

Позиція Верховного Суду

  • Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову матері, врахувавши стале проживання дитини з батьком у Харкові з 2023 року, її категоричне та усвідомлене бажання жити з батьком (у віці 13‑14 років), добрі стосунки з новою родиною батька, а також висновки психологів і органу опіки. Верховний Суд зазначив, що зміна місця проживання проти волі дитини може завдати їй психологічної травми, а питання спілкування з матір'ю може бути вирішене окремо.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 638/5420/23
  • Суди встановили, що Республіка Польща не була звичайним місцем проживання дитини, оскільки перебування там було тимчасовим через збройну агресію рф. Повернення дитини до Польщі створює серйозний ризик заподіяння психічної шкоди та нетерпимої обстановки. Батько не позбавлений прав піклування, а мати з дитиною є громадянами України.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 761/162/25
  • Суди встановили, що постійним та звичайним місцем проживання малолітніх дітей від народження є Україна (м. Рівне). Перебування дітей у Республіці Польща мало тимчасовий характер і не сформувало нового постійного місця проживання, а тому відсутні підстави для визнання переміщення незаконним та повернення дітей за правилами Гаазької конвенції.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 569/337/25

Маєте справу за ст. 3 Конвенція про права дитини? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑

Матеріали дайджесту за цією статтею

матеріали довідника, що стоять на цій нормі

Огляди судової практики за цією статтею

огляди на courthelp, що цитують цю норму

Практика за напрямом «Спори про дітей»відкриється на courthelp.pro у новій вкладці

Редакції статті

7 редакцій акта з цією статтею, змін тексту — 0

  1. 16.11.2023Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 1 515

  2. 20.11.1989

    Рішень за цією редакцією: 530

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Сусідні статті

Конвенція про права дитини · рішень, які система розібрала за кожною

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.