Перейти до вмісту

Стаття 48 Цивільного кодексу. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою

Чинна редакція кодексу від 05.08.2026

Коротко. Правила для людини, яку суд оголосив померлою, якщо вона з'явилася і повертає свій статус та збережене майно.

Текст статті

ч. 1

Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

ч. 2

Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.

Показати всі 4 частини
ч. 3

Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.

У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

ч. 4

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Простою мовою

Суд скасовує рішення про оголошення людини померлою, якщо вона з'явилася або стало відомо, де вона перебуває. Така особа може вимагати повернення свого збереженого майна від тих, хто отримав його безкоштовно, або компенсацію вартості, якщо майно неможливо повернути чи його продала держава.

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 523Рішень у базі, 2016–2026серед рішень, які система розібрала
  • 359Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 334 по суті
  • 89 %Задоволено, із 334 по сутіЦивільні та господарські спори, 2026 рік
  • 130Постанов Верховного Суду2016–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 14.11.2026

Рішень за роками

2016–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2016: 42018: 18 · переважно касаційні постанови2019: 25 · переважно касаційні постанови2020: 25 · переважно касаційні постанови2021: 16 · переважно касаційні постанови2022: 15 · переважно касаційні постанови2023: 14 · переважно касаційні постанови2024: 10 · переважно касаційні постанови2025: 372026: 359
20162026
  • рішення за рік
  • рік, за який у базі переважно касаційні постанови

Цивільні та господарські спори: частки результатів по суті, 2026 рік

89 %
7 %
інші · 4 %
Задоволено — 297 з 334 · 89 %Задоволено частково — 15 з 334 · 4 %Відмовлено — 22 з 334 · 7 %

Відсотки — частка з 334 рішень · Знаменник — рішення, розглянуті по суті: без повернених без розгляду та об'єднаних проваджень.

  • Верховний Суд — 130 рішень (25 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 385 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 43 рішення.

Позиція Верховного Суду

  • Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду через неповне встановлення обставин щодо позовної давності та передчасні висновки про недійсність довіреності. Суд зазначив, що власник має обов'язок стежити за своїм майном, а суди не перевірили добросовісність набувача та наявність повноважень у посадової особи на момент вчинення нотаріальної дії.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 761/7380/23

  • Суди встановили, що позивачка не довела факт придбання спірної квартири саме за кошти, отримані від продажу її частки у попередньому майні. Касаційний суд підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, а висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального права.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 205/6903/21

  • Верховний Суд погодився з висновком про відмову в позові, проте змінив мотивувальну частину, оскільки суди попередніх інстанцій помилково застосували норми Сімейного кодексу України (2004) до відносин, що виникли у 1996 році. Суд встановив, що за законодавством, чинним на момент правочину (КпШС УРСР), приватизоване житло було особистою власністю особи, а не спільною сумісною власністю подружжя, тому згода матері позивача не була потрібна. Також позивач не довів порушення своїх суб'єктивних прав фактом невключення його батька до складу покупців нової квартири.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 204/5701/21

Маєте справу за ст. 48 ЦК? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑

Огляди судової практики за цією статтею

огляди на courthelp, що цитують цю норму

Редакції статті

183 редакції кодексу з цією статтею, змін тексту — 0

  1. 05.08.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 192

  2. 16.01.2003

    Рішень за цією редакцією: 331

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Сусідні статті

ЦК · рішень, які система розібрала за кожною

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.