Перейти до вмісту

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини. Право на свободу та особисту недоторканність

Чинна редакція від 01.08.2021актуально на 05.10.2026+3 рішення за 30 днів9 редакцій акта з цією статтею, остання 01.08.2021

Джерело: zakon.rada.gov.uaредакція від 01.08.2021

Текст статті

ч. 1

Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

ч. 2

Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

Показати всі 5 частин
ч. 3

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

ч. 4

Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

ч. 5

Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті та рішень судів — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 125Рішень у базі, 2016–2026серед рішень, які система розібрала
  • 34Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 12 по суті
  • 86Постанов Верховного Суду2016–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 05.10.2026

Рішень за роками

2016–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2016: 32017: 12018: 92019: 172020: 152021: 52022: 62023: 42024: 112025: 202026: 34
20162026

Часток за цією статтею ще не наводимо: рішень, розглянутих по суті, 12 — менше за 30.

  • Верховний Суд — 86 рішень (69 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 38 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 3 рішення.
  • Практику за статтею зібрано з 2016 по 2026 рік.

Позиція Верховного Суду

  • Суд встановив, що заявник не довів наявність реальної небезпеки дій особи для себе чи оточуючих, а також необхідність лікування виключно в стаціонарних умовах. Апеляційний суд обґрунтовано врахував відмову матері від попередніх свідчень та відсутність об'єктивних доказів загрози, що виключає примусову госпіталізацію згідно з нормами закону та Конвенції.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 465/7314/24
  • Суд встановив причинний зв'язок між незаконними рішеннями ДМС про позбавлення статусу біженця та подальшим триманням позивача під вартою для екстрадиції. Оскільки статус біженця унеможливлює видачу особи, обмеження волі було визнано таким, що суперечить ст. 5 Конвенції, що дає право на компенсацію незалежно від вини органів.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 761/8336/22
  • Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів безпорадності особи або її неспроможності задовольняти основні потреби. Також не було доведено, що внаслідок розладу особа вчиняє дії, які становлять реальну небезпеку для неї чи оточуючих, що є обов'язковою умовою для примусової госпіталізації згідно зі ст. 5 Конвенції.

    Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 206/3125/24

Свіжі рішення

останні 5 рішень за статтею

У позові відмовленоПерша інстанціяГалицький районний суд м. Львова

Західне міжрегіональне управління ДМС звернулося до суду з позовом до громадянина РФ ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (ПТПІ) терміном на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення. Судове засідання відбулося 24 вересня 2026 року в Галицькому районному суд м. Львова під головуванням судді Кротової О.Б. Суд встановив, що рішення міграційної служби про примусове видворення відповідача було…

Мотивація суду: Суд дійшов висновку про відмову у позові, оскільки рішення про примусове видворення відповідача було скасоване судом апеляційної інстанції, що унеможливлює подальше затримання з метою забезпечення…

Перегляд в апеляції чи касаціїАпеляційнаВінницький апеляційний суд

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Шевченківського районного суду м. Полтави про відшкодування моральної шкоди в розмірі 770 000 грн, завданої посадовими особами держави. На обґрунтування зазначав, що у листопаді 2010 року його було затримано та поміщено під варту на підставі рішень Октябрського районного суду м. Полтави без належної правової оцінки стану його здоров'я (наявності тяжких захворювань) та відсутності ризиків. У липні 2011 року…

Мотивація суду

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів наявності складу цивільного правопорушення, зокрема протиправності дій…

У позові відмовленоПерша інстанціяТисменицький районний суд Івано-Франківської області

Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я» Івано-Франківської обласної ради звернулося до суду із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 в психіатричний заклад без його згоди. Заявник посилався на те, що пацієнт госпіталізований 07.09.2026 за самозверненням, а комісія лікарів-психіатрів 08.09.2026 встановила у нього наявність тяжкого психічного розладу…

Мотивація суду

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявником та прокурором не було доведено належними та допустимими доказами наявності передбачених законом критеріїв для примусової…

Редакції статті

9 редакцій акта з цією статтею, змін тексту — 2

  1. 01.08.2021Чинна

    Рішень за цією редакцією: 76

  2. 11.05.1994

    Рішень за цією редакцією: 49

  3. 01.01.1990

    Рішень за цією редакцією: 0

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.