Чи можуть звичайні споживачі легально продавати надлишки власної електроенергії сусідам? Закон тепер прямо закріплює таку можливість через механізм однорангової торгівлі, визначаючи правила гри для власників сонячних панелей та інших відновлюваних джерел. З 01.10.2026 діє нова редакція закону, яка вводить у правове поле поняття peer-to-peer торгівлі електрикою між споживачами.
Ця зміна стосується конкретного кола осіб, яких прямо називає норма. Це споживачі відновлюваної енергії власного виробництва, інші учасники ринку електричної енергії, а також сертифіковані сторонні учасники ринку, зокрема агрегатори. Для всіх інших побутових споживачів, які лише купують світло у постачальника універсальних послуг, правила залишаються незмінними.
До появи цієї норми ринок працював у суворій вертикальній моделі, де споживач міг лише купувати енергію у ліцензованого постачальника або продавати її державі за «зеленим» тарифом. За даними реєстру судових рішень, до цієї зміни практика за 2026 рік показувала 174 рішення по суті щодо спорів на ринку електричної енергії. З них 130 справ завершилися результатом «Видано судовий наказ». Для звичайної людини ці цифри означають просту річ: борги за світло стягуються масово, швидко і без виклику сторін у судове засідання. Нова редакція закону не скасовує ці борги і не змінює процедуру їх стягнення, але вона створює паралельний ринок, де споживач може стати продавцем.
Що саме змінив законодавець
Суть зміни полягає у розширенні понятійного апарату профільного закону. Законодавець додав новий пункт до статті, яка визначає базові терміни ринку.
У попередній редакції текст виглядав так: було «Дозволена потужність при гнучкому приєднанні може бути частково гарантованою, тобто доступною до використання у будь-який період часу; 34) гнучкість - […] підстанція, електрична мережа, установка зберігання електричної енергії; 107) одиниця агрегації - сукупність електроустановок, призначених для агрегації; 108) одночасна криза в електроенергетиці - криза в електроенергетиці, що одночасно впливає на більш як одну державу - сторону Енергетичного Співтовариства та/або державу - члена Європейського Союзу; 109) оператор малої системи розподілу - суб’єкт господарювання, що відповідає за […]».
З 01.10.2026 діє нова редакція, де стало «Дозволена потужність при гнучкому приєднанні може бути частково гарантованою, тобто доступною до використання у будь-який період часу; 34) гнучкість - […] підстанція, електрична мережа, установка зберігання електричної енергії; 107) одиниця агрегації - сукупність електроустановок, призначених для агрегації; 107-1) однорангова торгівля електричною енергією з відновлюваних джерел енергії (peer-to-peer trading) – купівля-продаж електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, на підставі договору, який визначає умови здійснення купівлі-продажу та розрахунків за таку електричну […]».
Закон чітко вказує, що ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії» тепер дозволяє таку торгівлю на підставі окремого договору. Цей договір визначатиме умови купівлі-продажу та розрахунків. Торгувати можна як напряму з іншим споживачем, так і через посередника — агрегатора.
Як суди вирішували спори у старій системі координат
Щоб зрозуміти вагу цієї зміни, треба подивитися на те, як суди тлумачили ролі учасників ринку до жовтня 2026 року. У старій парадигмі будь-який відступ від стандартного договору постачання викликав жорстку реакцію системи.
Показовою є справа № 644/10231/26, де ПрАТ «Харківенергозбут» стягувало борг за світло. Відповідачка володіла лише 34/100 частками житлового будинку і, ймовірно, вважала, що не мусить платити всю суму. Проте суд стягнув з неї 62 190 грн основного боргу. Судді послалися на ст. 322 ЦК та ст. 360 ЦК, які покладають тягар утримання майна на співвласника. Оскільки жінка не подала відзиву, суд ухвалив заочне рішення. У цій ситуації статус сторін був класичним: є постачальник і є боржник. Нова норма про P2P-торгівлю на такі спори не вплине, адже обов'язок оплачувати спожите залишається базовим правилом цивільного права (ст. 526 ЦК).
Більш складні конфлікти виникали, коли споживач намагався змінити свій статус. У справі № 758/1726/25 пенсіонер судився з ТОВ «Київські енергетичні послуги». Чоловік жив у будинку з сім'єю, але постачальник перевів його у категорію «малих непобутових споживачів» із завищеними цінами та передоплатою. Компанія аргументувала це тим, що за документами нерухомість значилася як «майновий комплекс». Суд став на бік людини. Судді пояснили, що статус побутового споживача залежить від мети використання енергії, а не від того, як об'єкт названо в реєстрі. Договір змінили на вигідніший, але суд відмовився робити це заднім числом. За правилами цивільного судочинства, договір вважається зміненим лише з моменту набрання рішенням законної сили.
Ще суворіше суди карають за приховане комерційне використання ресурсу. У справі № 932/6538/24 власник будинку передав будівлі на ділянці в оренду громадській організації, яка влаштувала там ферму для евакуйованих тварин. Електромережі склали акт про порушення, бо побутовий тариф використовувався для непобутових потреб. Власник намагався скасувати рішення через суд, доводячи, що організація неприбуткова. Апеляційний суд відмовив йому повністю. Судді зазначили, що утримання ферми за договором оренди вимагає обліку за тарифами для непобутових споживачів, незалежно від того, чи бере орендар гроші за вхід.
Межі відповідальності на ринку
До запровадження однорангової торгівлі суди чітко розмежовували тих, хто постачає енергію, і тих, хто просто передає гроші. Це добре видно у справі № 320/43727/24. Держпродспоживслужба оштрафувала компанію-управителя багатоквартирного будинку за те, що вона нібито продавала мешканцям світло за завищеними тарифами. Управитель пішов до суду. Апеляційна інстанція скасувала припис контролерів. Суд встановив, що компанія не має ліцензії на постачання, не є учасником ринку в розумінні профільного закону, а лише транзитом збирає кошти з мешканців, щоб передати їх генпідряднику, поки люди не укладуть прямі договори.
Ця справа показує, наскільки жорстко держава контролювала будь-який перепродаж енергії. Тепер, з появою пункту про peer-to-peer торгівлю, звичайні власники генераційних установок отримали законний інструмент для обміну енергією без ризику отримати штраф за безліцензійну діяльність. Головна умова — наявність договору, який фіксує правила такого обміну.
Що це означає для вас
- Якщо ви встановили сонячну станцію і маєте надлишки енергії, ви більше не обмежені лише продажем у загальну мережу за спеціальним тарифом. Закон дозволяє вам укласти договір з іншим споживачем і продавати електрику йому напряму.
- Якщо ви плануєте купувати енергію у сусіда, перевірте, чи правильно оформлений ваш договір. Норма вимагає, щоб документ чітко визначав умови здійснення купівлі-продажу та розрахунків. Без письмового договору така передача енергії може бути розцінена оператором мереж як порушення.
- Якщо ви не хочете шукати покупців самостійно, ви можете скористатися послугами агрегатора. Це сертифікований учасник ринку, який об'єднує дрібних виробників і бере на себе організацію торгівлі.
- Якщо ви маєте борг перед офіційним постачальником, нова норма вас не врятує. Борги за спожиту електрику продовжують стягувати у спрощеному порядку через судові накази, і зміна правил торгівлі на старі зобов'язання не впливає. Фіксуйте всі платежі та зберігайте квитанції, щоб уникнути заочних рішень про стягнення.