Перейти до вмісту
ЗміниЦивільне24.09.2026оновлено 28.09.20263 хв читання

Три норми, на які спирається суд у справах про оплату праці

Невиплата зарплати загрожує роботодавцям стягненням сотень тисяч гривень. Оновлення профільного закону не вплинуло на жорстку позицію судів.

279 018,40 грн невиплачених коштів стягнув суд із підприємства при звільненні працівника на пенсію. Ця цифра показує ціну ігнорування базових правил оплати праці. З 23.09.2026 діє нова редакція ст. 5 ЗУ «Про оплату праці». У старій редакції було «Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.». У новій редакції стало «Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів, програм і проектів міжнародної технічної допомоги, міжрегіонального, транскордонного та транснаціонального співробітництва.».

Кого стосується норма

Закон чітко називає коло суб'єктів. Це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, роботодавці, профспілки та самі працівники. Кажу прямо: зміна тексту на судову практику не вплине. За період з 2019 по 2026 рік суди ухвалили 19 рішень. Частка рішень по суті за 2026 рік становить 5 з 19. Усі ці цифри стосуються виключно старої редакції. Суди стягують борги без огляду на джерело фінансування.

Наприклад, у справі №462/4111/26 суд стягнув 51 184 грн недоплаченої зарплати. Роботодавець роками занижував ставки своїми внутрішніми наказами. Суд визнав беззаперечний пріоритет галузевої угоди над локальними актами. Апеляція у справі №740/708/26 зменшила суму стягнення до 16 104 грн. Суд врахував нові докази про часткову виплату матеріальної допомоги. Це доводить, що кожна банківська квитанція має значення під час спору.

Як це виглядає в житті

У справі №348/2197/26 працівник звільнився на пенсію після 41 року роботи на залізниці. Роботодавець відмовився виплачувати вихідну допомогу та ювілейні премії. Причиною назвали сувору економію коштів через воєнний стан. Суд повністю відхилив ці виправдання та задовольнив позов. Локальні рішення правління компанії не скасовують прямих гарантій колективного договору. Я бачу це так: закон жорстко захищає виплати незалежно від фінансових криз підприємства.

Що це означає для вас

Якщо ви роботодавець і платите зарплату з міжнародних проєктів, детально фіксуйте це в трудових договорах. Якщо ви працівник, уважно перевірте, чи не ховають вашу законну премію за статусом донорських коштів. Гроші іноземних фондів не виводять вас із-під дії національного трудового права. Сухий залишок такий: формальне джерело грошей змінилося, а обов'язок платити вчасно залишився незмінним.

Межа застосування цієї норми проста: локальні акти підприємства не можуть погіршувати становище працівника порівняно з колективним договором. Наявність чи відсутність міжнародного гранту не змінює структури заробітної плати.

Норми, про які йдеться

Текст норми, санкція і практика судів за нею

Джерела

Рішення, на яких побудовано матеріал.

Перевірити шанси у своїй справі за ст. 5 ЗУ «Про оплату праці»

Розбір вашої ситуації на courthelp: схожі рішення, ймовірний результат, документи.

Перевірити шанси на courthelpвідкриється на courthelp.pro у новій вкладці