Стаття 18 КПК. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу захисника засудженого за ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада). Суди нижчих інстанцій визнали особу винною, базуючись переважно на відеозаписі інтерв'ю з полоненим, розміщеному на YouTube. Верховний Суд встановив, що такий доказ є недопустимим, оскільки отриманий за системного сприяння державних органів в умовах, що виключають добровільність, та порушує норми міжнародного гуманітарного права (заборона піддавати полонених 'цікавості публіки')…

Мотивація суду: Суд визнав відеозапис інтерв'ю недопустимим доказом, оскільки він отриманий за сприяння держави в обхід процесуальних гарантій, що порушує права полоненого. Також апеляційний суд не надав оцінки…

Справа стосується засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України (зберігання психотропних речовин з метою збуту). Суди першої та апеляційної інстанцій визнали його винним, призначивши 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Захисник оскаржив ці рішення у касаційному порядку, вказуючи на істотні порушення процесуального закону. Зокрема, захист наголошував, що протокол огляду мобільного телефону був складений слідчою, яка на той момент не входила до складу слідчої групи…

Мотивація суду: Верховний Суд встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду скарги, не надавши належної оцінки доводам захисту щодо недопустимості доказів, отриманих неуповноваженим слідчим…

ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі за незаконне придбання, зберігання та перевезення 100 згортків метадону з метою збуту. Захист оскаржував вирок, посилаючись на недопустимість доказів, отриманих без роз'яснення прав, та відсутність доказів умислу на збут. Верховний Суд встановив, що фактичне затримання відбулося о 15:40, а опитування поліцейським під час поверхневої перевірки о 15:30 не порушило права на захист. Проте Суд визнав недопустимими доказами…

Справа стосується касаційного оскарження вироку за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). Засуджена ОСОБА_6 під час сварки завдала чоловікові смертельного удару ножем. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали її винною, апеляційний суд зменшив покарання до 7 років позбавлення волі. Захист у касаційній скарзі наполягав на необхідній обороні та недопустимості доказів, отриманих поліцією без роз'яснення права на мовчання. Верховний Суд проаналізував практику ЄСПЛ щодо права на свободу…

Мотивація суду: Суд встановив, що засуджена діяла з прямим умислом на вбивство, а не в стані необхідної оборони, оскільки сварка була обопільною, а докази захисту не підтвердили факт нападу потерпілого. Верховний…

Справа стосувалася оскарження окремих положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ № 509. Позивачі оскаржували вимогу про надання декларації про непричетність до скоєння злочинів та відомостей про фактичне місце проживання. Суд першої інстанції відмовив у позові, проте апеляційний суд частково задовольнив вимоги, визнавши незаконним та нечинним положення про обов'язкову декларацію про непричетність до злочинів…

Мотивація суду: Суд встановив, що вимога про подання декларації про непричетність до злочинів порушує конституційний принцип презумпції невинуватості та норми КПК України, оскільки перекладає тягар доведення…