Перейти до вмісту

Стаття 13 ЗУ про окуповані території. Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території

Чинна редакція закону від 19.05.2024

Коротко. Правила для підприємців і компаній, які зареєстровані або ведуть бізнес на тимчасово окупованій території.

Текст статті

ч. 1

Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

ч. 2

Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Показати всі 11 частин
ч. 3

Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.

На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.

ч. 4

Державні гарантії за внутрішніми та зовнішніми місцевими запозиченнями (позиками) відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також осіб, які мають місцезнаходження (проживання, перебування) на тимчасово окупованій території, не надаються. Порядок сплати (списання, продажу) раніше гарантованого державою боргу відповідних адміністративно-територіальних одиниць або осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території, та заборгованості відповідних адміністративно-територіальних одиниць перед державним бюджетом за бюджетними позичками і кредитами з державного бюджету, що залишаються непогашеними станом на дату початку окупації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ч. 5

Залучення на території України вкладів (депозитів) та/або надання позик (кредитів), виражених у валюті держави-окупанта, забороняється.

ч. 6

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

ч. 7

Тимчасово, на період дії особливого правового режиму тимчасової окупації, Національний банк України має право встановлювати порядок транскордонного переміщення готівкової валюти держави-окупанта та/або порядок здійснення операцій з готівковою валютою держави-окупанта на території України.

ч. 8

Під час режиму тимчасової окупації норми регуляторного законодавства на тимчасово окупованій території не застосовуються.

ч. 9

Ліцензії, надані суб’єктам господарювання до набрання чинності цим Законом (а для територій України, що були тимчасово окуповані Російською Федерацією після набрання чинності цим Законом - до тимчасової окупації цієї території України) відповідно до закону про ліцензування видів господарської діяльності, документи (включаючи сертифікати), видані відповідно до закону до 1 січня 2018 року, та документи про відповідність, надані відповідно до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", документи дозвільного характеру, надані згідно із Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності":

а) вважаються недійсними на тимчасово окупованій території;

б) можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб’єктів на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику;

в) не можуть бути продовженими відповідно до законодавства України, крім випадків, коли до закінчення строку дії таких ліцензій (дозволів) здійснено деокупацію відповідної тимчасово окупованої території.

На товари, вироблені на тимчасово окупованій території, не може бути видано сертифікат українського походження.

ч. 10

На тимчасово окупованій території забороняється будь-яка діяльність операторів державних лотерей та організаторів азартних ігор.

ч. 11

На тимчасово окупованій території особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або за затримку виплати заробітної плати працівникам, передбаченої законодавством України, якщо така невиплата (затримка) виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної дії).

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Простою мовою

Вести бізнес дозволено лише після переведення податкової адреси на іншу територію України, а правочини з зареєстрованими в окупації суб'єктами є нікчемними. Також заборонено грошові перекази з окупацією, кредити у валюті держави-окупанта, а роботодавці звільняються від відповідальності за невиплату зарплати через окупацію.

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 210Рішень у базі, 2021–2026серед рішень, які система розібрала
  • 117Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз них 25 по суті
  • 92Постанов Верховного Суду2021–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 14.11.2026

Рішень за роками

2021–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2021: 1 · переважно касаційні постанови2022: 2 · переважно касаційні постанови2023: 4 · переважно касаційні постанови2024: 29 · переважно касаційні постанови2025: 572026: 117
20212026
  • рішення за рік
  • рік, за який у базі переважно касаційні постанови

Часток за цією статтею ще не наводимо: рішень, розглянутих по суті, 25 — менше за 30.

  • Верховний Суд — 92 рішення (44 % рішень за статтею).
  • За останній рік статтю застосовано у 136 рішеннях.
  • За останні 30 днів додалося 9 рішень.

Позиція Верховного Суду

  • Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неможливість стягнення коштів на користь стягувача з огляду на його реєстрацію на тимчасово окупованій території відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Водночас суди помилково включили до суми повернення кошти винагороди та витрат виконавчого провадження (379 721,64 грн), щодо яких провадження раніше було закрите з підстав належності до адміністративної юрисдикції, що зумовило необхідність зміни судових рішень шляхом зменшення суми стягнення.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 910/3831/22
  • Здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, дозволяється лише після зміни їх податкової адреси на іншу територію України, а переказ коштів між такою територією та іншою територією України заборонено. Судове рішення про стягнення коштів не може використовуватися як інструмент обходу публічного мораторію та легалізації заборонених фінансових операцій на користь суб'єктів з тимчасово окупованої території.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 905/245/25
  • Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про нікчемність додаткових угод до кредитних договорів відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки на момент їх укладення місцезнаходженням позичальника була тимчасово окупована територія. Оскільки висновок щодо застосування цієї норми вже був викладений Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 у справі № 905/238/23, касаційне провадження в частині підстави за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підлягає закриттю, а в іншій частині постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 908/2026/25

Маєте справу за ст. 13 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑

Редакції статті

34 редакції закону з цією статтею, змін тексту — 3

  1. 19.05.2024Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 188

  2. 15.04.2014

    Рішень за цією редакцією: 1

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Сусідні статті

ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» · рішень, які система розібрала за кожною

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.