Стаття 33 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території
Чинна редакція від 25.08.2026актуально на 14.11.202636 редакцій закону з цією статтею, остання 25.08.2026
Коротко. Стаття про те, як створюють історико-культурні заповідники та які правила і заборони діють на їхній території.
Текст статті
Комплекс (ансамбль) пам'яток з усією сукупністю компонентів, що становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами, може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.
Історико-культурним заповідником державного значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що має особливу культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, безпосередньо пов'язаний з видатними історичними подіями.
Історико-культурним заповідником місцевого значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що відображає характерні особливості історії, культури, архітектури чи містобудування окремого регіону або населеного пункту.
Історико-культурною заповідною територією оголошується історично сформована територія, в межах якої збереглася значна кількість об'єктів культурної спадщини.
Оголошення території історико-культурною заповідною територією здійснюється без вилучення пам'яток, їх комплексів (ансамблів), земельних ділянок, розташованих у межах такої території, у їх власників або користувачів.
Показати всі 7 частинЗгорнути
Залежно від домінуючого виду об'єктів культурної спадщини історико-культурні заповідники чи історико-культурні заповідні території можуть бути історико-архітектурними, архітектурно-історичними, історико-меморіальними, історико-археологічними, історико-етнографічними.
У межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.
Містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення масових і видовищних заходів здійснюються:
у межах історико-культурного заповідника - за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник;
у межах історико-культурної заповідної території - за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі висновку органу, що забезпечує дотримання режиму історико-культурної заповідної території.
Положення про історико-культурний заповідник затверджується органом охорони культурної спадщини, до сфери управління якого він віднесений.
Положення про історико-культурну заповідну територію затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Межі, обсяги і строки проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і пристосування об’єктів культурної спадщини, благоустрою історико-культурного заповідника та упорядження історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони і використання об’єктів культурної спадщини, збереження і відтворення традиційного характеру середовища визначаються відповідно у плані організації території історико-культурного заповідника або плані організації історико-культурної заповідної території.
План організації території історико-культурного заповідника державного значення та план організації історико-культурної заповідної території затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
План організації території історико-культурного заповідника місцевого значення затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Відомості про визначені межі і режими використання території історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як обмеження у використанні земель.
Порядок розроблення та затвердження плану організації території історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вимоги цієї статті не поширюються на правовідносини щодо створення та функціонування Українського національного пантеону відповідно до Закону України "Про Український національний пантеон".
Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта
Простою мовою
Комплекси пам'яток та визначні історичні території можуть оголошуватися заповідниками без вилучення пам'яток і землі у їхніх власників або користувачів. У їхніх межах заборонено діяльність, що шкодить пам'яткам, а будівництво, земляні роботи та масові заходи потребують обов'язкового погодження.
Швидкі відповіді
Ні, оголошення території історико-культурною заповідною територією здійснюється без вилучення пам'яток, їх комплексів (ансамблів) та земельних ділянок, розташованих у межах такої території, у їх власників або користувачів.
Заборонено діяльність, що негативно впливає або може вплинути на збереження пам'яток. Будівельні, земляні та інші роботи дозволені лише за погодженням: у заповіднику — з органом його управління, а на заповідній території — з профільним центральним органом виконавчої влади.
Межі та заходи визначаються у плані організації території. Відомості про визначені межі і режими використання території заповідника та заповідної території вносяться до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру як обмеження у використанні земель.
Заповідником державного значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що має особливу культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування або безпосередньо пов'язаний з видатними історичними подіями.
Практика
Огляд: числа за статтею
- 6Рішень у базі, 2021–2026серед рішень, які система розібрала
- 1Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимисеред рішень за статтею
- 4Постанов Верховного Суду2021–2026 роки, статтю застосовано
Що показує практика
актуально на 14.11.2026
Рішень за роками
2021–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала
- рішення за рік
- рік, за який у базі переважно касаційні постанови
- За останній рік статтю застосовано у 1 рішенні.
Позиція Верховного Суду
Суд встановив, що наказ Заповідника про обмеження доступу був превентивним заходом для забезпечення охорони пам'яток та роботи комісії, а не дискримінаційним обмеженням прав позивачів. Обмеження є пропорційним, оскільки доступ до храмів для богослужінь залишався відкритим, а дії відповідача відповідали вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 757/37634/23-цВерховний Суд встановив, що Львівська ОДА не мала законних повноважень виступати засновником та органом управління ДІАЗ у м. Львові, оскільки такі повноваження належать Кабінету Міністрів України. Реєстрація ОДА як засновника була протиправною, а бездіяльність щодо внесення змін до ЄДР — порушенням вимог законодавства про охорону культурної спадщини.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 813/3771/16Верховний Суд встановив, що Львівська ОДА не мала законних повноважень виступати засновником та органом управління ДІАЗ у м. Львові, оскільки такі повноваження належать Кабінету Міністрів України, а заповідник мав бути переданий до сфери управління Мінрегіонбуду. Суд апеляційної інстанції помилково витлумачив норми права, тому рішення суду першої інстанції було залишено в силі.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 813/3771/16
Маєте справу за ст. 33 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑
Свіжі рішення
останні 5 рішень за статтею
Справа стосувалася оскарження наказу Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 10 серпня 2023 року № 04‑07/91, яким було обмежено доступ відвідувачів на територію Нижньої Лаври. Позивачі (ОСОБА_1 та інші) вважали, що такі дії порушують їхнє право на свободу віросповідання та участь у релігійних обрядах. Суди першої та апеляційної інстанцій, а згодом і Верховний Суд, дійшли висновку про відсутність порушень прав позивачів. Суд встановив, що наказ мав загальний, превентивний характер…
Мотивація суду: Суд встановив, що наказ Заповідника про обмеження доступу був превентивним заходом для забезпечення охорони пам'яток та роботи комісії, а не дискримінаційним обмеженням прав позивачів. Обмеження є…
Київський апеляційний суд розглянув апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Ковальчука Я.В. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», ГУ НП у м. Києві про визнання наказу незаконним та зобов'язання припинити дії. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову повністю. Позивачі оскаржили це рішення, посилаючись на порушення норм…
Мотивація суду
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що наказ Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» прийнято відповідно до закону з метою запобігання пошкодженню…
У серпні 2023 року позивачі (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовами (які згодом були об'єднані в одне провадження) до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» та Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання наказу незаконним та зобов'язання припинити дії. Згодом позивачі уточнили позовні вимоги, проячи зобов'язати Заповідник забезпечити вільний доступ на територію Нижньої Лаври, а співробітників поліції…
Мотивація суду
Суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ прийнято відповідно до вимог чинного законодавства (Закону України «Про охорону культурної спадщини») з метою забезпечення збереження об'єктів культурної…
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 щодо скасування архітектурно-планувального завдання (АПЗ) на будівництво готельного комплексу з паркінгом на Андріївському узвозі, 14‑16. Суди попередніх інстанцій відмовили у позові, вважаючи АПЗ актом індивідуальної дії, що не порушує прав позивача. Проте Верховний Суд скасував ці рішення, зазначивши, що позивач має право на захист інтересів у сфері охорони культурної спадщини. Суд встановив, що земельна ділянка розташована в межах Державного…
Мотивація суду
Суд встановив, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, де заборонено будь-яке будівництво, не пов'язане з реставрацією чи впорядкуванням пам'яток. Видача…
Справа стосувалася оскарження дій Львівської обласної державної адміністрації (ЛОДА) щодо державної реєстрації Державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) у м. Львові, де ЛОДА зазначила себе засновником та органом управління. Позивачі — Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та відповідне Представництво — звернулися до суду, оскільки вважали, що ЛОДА не мала законних підстав для такого статусу, що загрожує охороні пам'яток, зокрема єврейської спадщини. Суд першої…
Мотивація суду
Верховний Суд встановив, що Львівська ОДА не мала законних повноважень виступати засновником та органом управління ДІАЗ у м. Львові, оскільки такі повноваження належать Кабінету Міністрів України…
Суди, що застосовують статтю
Рішень за нормою у кожному суді, які система розібрала; частка — серед усіх рішень за статтею.
Судді, що застосовують статтю
Рішень за нормою у кожного судді, які система розібрала.
Редакції статті
36 редакцій закону з цією статтею, змін тексту — 5
- 25.08.2026Чинна
Закон № 4926-IX від 01.07.2026 «Про Український національний пантеон» — додано ч. 7
Рішень за цією редакцією: 0
- 26.05.2022
Закон № 1423-IX від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» — змінено ч. 5, ч. 6
Рішень за цією редакцією: 4
- 12.12.2012
Рішень за цією редакцією: 2
- 12.10.2010
Закон № 2518-VI від 09.09.2010 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» — текст замінено майже повністю
Рішень за цією редакцією: 0
- 14.01.2005
Закон № 2245-IV від 16.12.2004 «Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини"» — змінено ч. 1, ч. 3; додано ч. 2
Рішень за цією редакцією: 0
Показати всі 6 редакційЗгорнути
2000
- 08.06.2000
Рішень за цією редакцією: 0
Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.
Поруч
Сусідні статті
ЗУ «Про охорону культурної спадщини» · рішень, які система розібрала за кожною
- Ст. 30Заборона діяльності, яка створює загрозу пам'яткам32 рішення
- Ст. 31Охоронювані археологічні території0 рішень
- Ст. 32Зони охорони пам'яток, буферні зони об'єктів всесвітньої спадщини, історичні ареали населених місць133 рішення
- Ст. 33Історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території
- Ст. 33‑1Порядок оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією0 рішень
- Ст. 33‑2Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідників2 рішення
- Ст. 33‑3Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідних територій0 рішень
Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.