Стаття 33-2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідників
Чинна редакція закону від 25.08.2026текст статті — з 25.01.2019актуально на 14.11.202628 редакцій закону з цією статтею, остання 25.08.2026
Коротко. Як управляють історико-культурними заповідниками та які повноваження має їхня адміністрація.
Текст статті
З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника, визначеного положенням про нього, орган, до сфери управління якого належить заповідник, утворює адміністрацію історико-культурного заповідника.
Адміністрація історико-культурного заповідника здійснює культурно-освітню, науково-дослідну діяльність у сфері охорони культурної спадщини та музейній справі, а також туристичну діяльність.
Завдання, напрями діяльності адміністрації історико-культурного заповідника, порядок управління історико-культурним заповідником визначаються положенням про неї, що затверджується органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник.
Типове положення про адміністрацію історико-культурного заповідника затверджує Кабінет Міністрів України.
Керівники адміністрації історико-культурних заповідників призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту на п’ять років за результатами конкурсу.
Порядок проведення конкурсу та вимоги до кандидатів на посаду керівника адміністрації історико-культурного заповідника визначаються статтями 21‑1‑21‑5 Закону України "Про культуру".
Показати всі 7 частинЗгорнути
Адміністрація історико-культурного заповідника відповідно до закону:
1) проводить роботу з виявлення, фіксації, класифікації, складення облікової документації на об'єкти культурної спадщини, готує документацію для їх державної реєстрації;
2) інформує відповідний орган охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування об'єктів історико-культурного заповідника;
3) здійснює науково-методичне керівництво проведенням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам'яток та інших робіт на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
4) надає висновки відповідному органу охорони культурної спадщини щодо можливості розміщення реклами на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
5) вживає заходів для запобігання і припинення порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а також для усунення негативних наслідків і відшкодування шкоди, завданої такими порушеннями;
6) здійснює інші заходи щодо охорони та збереження об'єктів історико-культурного заповідника.
З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника його адміністрація відповідно до закону може забезпечувати охорону об'єктів і території заповідника.
Відповідно до завдань та напрямів діяльності адміністрація історико-культурного заповідника може надавати платні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Майно історико-культурного заповідника, що перебуває у державній або комунальній власності, передається його адміністрації на праві оперативного управління і не підлягає відчуженню.
Земельні ділянки в межах історико-культурного заповідника надаються його адміністрації в користування відповідно до закону.
Історико-культурний заповідник може мати власну символіку.
Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта
Простою мовою
Стаття визначає порядок створення та роботи адміністрації історико-культурного заповідника, її обов’язки щодо збереження пам’яток і призначення керівника за конкурсом на п’ять років. Також закріплено правила передачі майна заповідника в оперативне управління без права відчуження та надання земельних ділянок у користування.
Швидкі відповіді
Керівники адміністрації призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту на п’ять років за результатами конкурсу. Порядок конкурсу та вимоги до кандидатів регулює Закон України «Про культуру».
Ні, майно історико-культурного заповідника, що перебуває у державній або комунальній власності, передається його адміністрації на праві оперативного управління і не підлягає відчуженню.
Так, адміністрація заповідника може надавати платні послуги відповідно до своїх завдань та напрямів діяльності. Перелік таких послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
Адміністрація історико-культурного заповідника надає висновки відповідному органу охорони культурної спадщини щодо можливості розміщення реклами на території заповідника та в зонах його охорони.
Практика
Огляд: числа за статтею
- 2Рішень у базі, 2024–2026серед рішень, які система розібрала
- 1Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимисеред рішень за статтею
- 1Постанов Верховного Суду2024–2026 роки, статтю застосовано
Що показує практика
актуально на 14.11.2026
Рішень за роками
2024–2026, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала
- рішення за рік
- рік, за який у базі переважно касаційні постанови
- За останній рік статтю застосовано у 1 рішенні.
Позиція Верховного Суду
Суд встановив, що наказ Заповідника про обмеження доступу був превентивним заходом для забезпечення охорони пам'яток та роботи комісії, а не дискримінаційним обмеженням прав позивачів. Обмеження є пропорційним, оскільки доступ до храмів для богослужінь залишався відкритим, а дії відповідача відповідали вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Касаційний цивільний суд Верховного Суду · справа № 757/37634/23-ц
Маєте справу за ст. 33‑2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»? Система зіставить ваші обставини з практикою за статтею. Перевірити шанси на courthelp ↑
Свіжі рішення
останні 2 рішення за статтею
Справа стосувалася оскарження наказу Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 10 серпня 2023 року № 04‑07/91, яким було обмежено доступ відвідувачів на територію Нижньої Лаври. Позивачі (ОСОБА_1 та інші) вважали, що такі дії порушують їхнє право на свободу віросповідання та участь у релігійних обрядах. Суди першої та апеляційної інстанцій, а згодом і Верховний Суд, дійшли висновку про відсутність порушень прав позивачів. Суд встановив, що наказ мав загальний, превентивний характер…
Мотивація суду: Суд встановив, що наказ Заповідника про обмеження доступу був превентивним заходом для забезпечення охорони пам'яток та роботи комісії, а не дискримінаційним обмеженням прав позивачів. Обмеження є…
У серпні 2023 року позивачі (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовами (які згодом були об'єднані в одне провадження) до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» та Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання наказу незаконним та зобов'язання припинити дії. Згодом позивачі уточнили позовні вимоги, проячи зобов'язати Заповідник забезпечити вільний доступ на територію Нижньої Лаври, а співробітників поліції…
Мотивація суду
Суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ прийнято відповідно до вимог чинного законодавства (Закону України «Про охорону культурної спадщини») з метою забезпечення збереження об'єктів культурної…
Редакції статті
28 редакцій закону з цією статтею, змін тексту — 2
- 25.08.2026Чинна · текст без змін
Рішень за цією редакцією: 0
- 25.01.2019
Рішень за цією редакцією: 2
- 12.10.2010
Рішень за цією редакцією: 0
Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.
Поруч
Сусідні статті
ЗУ «Про охорону культурної спадщини» · рішень, які система розібрала за кожною
- Ст. 32Зони охорони пам'яток, буферні зони об'єктів всесвітньої спадщини, історичні ареали населених місць133 рішення
- Ст. 33Історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території6 рішень
- Ст. 33‑1Порядок оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією0 рішень
- Ст. 33‑2Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідників
- Ст. 33‑3Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідних територій0 рішень
- Ст. 33‑4Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини15 рішень
- Ст. 34Статус територій, пов'язаних з охороною культурної спадщини58 рішень
Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.