Перейти до вмісту

Стаття 22 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». Концентрація суб'єктів господарювання

Чинна редакція закону від 21.06.2026текст статті — з 01.01.2024актуально на 29.09.202629 редакцій закону з цією статтею, остання 21.06.2026

Джерело: zakon.rada.gov.uaредакція від 21.06.2026

Текст статті

ч. 1

З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб’єктів господарювання (далі - концентрація).

ч. 2

Концентрацією визнається:

1) злиття або приєднання суб’єктів господарювання, які не були пов’язані відносинами контролю між собою;

2) набуття одним або декількома суб’єктами господарювання прямого або опосередкованого контролю над цілим або частинами одного або декількох інших суб’єктів господарювання чи іншими активами, зокрема, шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність в інший спосіб, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, у тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується;

б) укладення правочинів щодо придбання прав, які дають змогу визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання розпорядження або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання та/або забезпечувати вирішальний вплив на формування органу управління, на результати голосувань чи прийняття рішень органами суб’єкта господарювання;

в) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність в інший спосіб чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує можливість чинити вирішальний вплив, у тому числі досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання;

г) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, за якої більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

3) створення двома і більше суб’єктами господарювання суб’єкта господарювання, який самостійно здійснюватиме повнофункціональну господарську діяльність протягом тривалого періоду.

Показати всі 3 частини
ч. 3

Не вважаються концентрацією:

1) створення двома і більше суб’єктами господарювання суб’єкта господарювання, який самостійно не здійснюватиме повнофункціональну господарську діяльність протягом тривалого періоду. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно до абзацу другого частини першої статті 5 цього Закону;

2) придбання часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо таке придбання здійснюється з метою наступного перепродажу часток (акцій, паїв), за умови що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання. У такому разі наступний перепродаж має бути здійснений суб’єктам господарювання, не пов’язаним відносинами контролю з цією особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). Про таке придбання суб’єкт господарювання, основним видом діяльності якого є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, зобов’язаний повідомити Антимонопольний комітет України у визначеному ним порядку протягом одного місяця з дня набуття відповідного права на частки (акції, паї) суб’єкта господарювання.

У разі неможливості здійснення наступного перепродажу часток (акцій, паїв) протягом одного року з дня їх придбання суб’єкт господарювання, основним видом діяльності якого є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, має право одноразово звернутися до Антимонопольного комітету України з обґрунтованим клопотанням про неможливість здійснення наступного перепродажу часток (акцій, паїв).

Строк розгляду клопотання про неможливість здійснення наступного перепродажу часток (акцій, паїв) органом Антимонопольного комітету України становить один місяць.

За результатами розгляду клопотання про неможливість здійснення наступного перепродажу часток (акцій, паїв) орган Антимонопольного комітету України приймає рішення про продовження строку перепродажу часток (акцій, паїв) не більше ніж на один рік або про відмову у продовженні такого строку з відповідним обґрунтуванням.

Якщо протягом строку розгляду клопотання про неможливість здійснення наступного перепродажу часток (акцій, паїв) органами Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, строк перепродажу часток (акцій, паїв) вважається продовженим;

3) дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;

4) набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади;

5) набуття у власність банком чи іншою фінансовою установою активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання у разі, якщо таке набуття у власність передбачено планом реструктуризації, затвердженим відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, за умови їх наступного відчуження суб’єктам господарювання, не пов’язаним відносинами контролю з цим банком чи з цією фінансовою установою, протягом двох років з дня такого набуття у власність;

6) набуття у власність банком активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання в результаті звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження або в результаті набуття у власність банком предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження в інший спосіб, у тому числі в межах процедур банкрутства або виконавчого провадження, за умови що банк та пов’язані з ним відносинами контролю суб’єкти господарювання не братимуть участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання, частки (акції, паї) якого є предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, та не використовуватимуть активи у вигляді єдиного майнового комплексу, який є предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження для здійснення господарської діяльності протягом усього періоду володіння предметом застави (іпотеки) чи іншим забезпечувальним обтяженням.

У такому разі відчуження предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження має бути здійснено цим банком суб’єктам господарювання, не пов’язаним з ним відносинами контролю, протягом одного року з дня набуття предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження у власність.

Про таке набуття у власність предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження банк зобов’язаний повідомити Антимонопольний комітет України у визначеному ним порядку протягом одного місяця з дня звернення стягнення на відповідне забезпечувальне обтяження.

У разі неможливості відчуження предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження протягом одного року з дня їх придбання банк має право звернутися до Антимонопольного комітету України з обґрунтованим клопотанням про неможливість здійснення наступного перепродажу предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження. При цьому термін володіння банком предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження для цілей застосування цієї норми не може перевищувати трьох років з дня звернення стягнення на відповідне забезпечувальне обтяження.

Строк розгляду клопотання про неможливість відчуження предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження органом Антимонопольного комітету України становить один місяць.

За результатами розгляду клопотання орган Антимонопольного комітету України приймає рішення про продовження строку відчуження предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження не більше ніж на два роки або рішення про відмову у продовженні такого строку з відповідним обґрунтуванням.

Якщо протягом строку розгляду клопотання про неможливість відчуження предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження органами Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, строк відчуження предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження вважається продовженим.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Як застосовують суди

Огляд: числа за статтею

  • 13Рішень у базі, 2018–2026серед рішень, які система розібрала
  • 4Усіх рішень 2026 року, з процесуальнимиіз 13 за статтею
  • 11Постанов Верховного Суду2018–2026 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 29.09.2026

Рішень за роками

2018–2026, серед 13 рішень цих років, які система розібрала

2018: 12020: 12022: 12023: 42025: 22026: 4
20182026
  • За останній рік статтю застосовано у 5 рішеннях.
  • Практику за статтею зібрано з 2018 по 2026 рік.

Позиція Верховного Суду

  • Суди попередніх інстанцій не повно з'ясували фактичні обставини справи та не надали належної правової оцінки питанням наявності чи відсутності відносин контролю внаслідок оренди активів. Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів обох інстанцій, тому скасував їхні рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 910/889/25
  • Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не надали належної оцінки доказам фактичного контролю позивача над активами та корпоративними правами, а також помилково ототожнили приватно-правові наслідки недійсності договорів з відсутністю публічно-правового обов'язку отримання дозволу на концентрацію.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 910/2459/25
  • Суди встановили, що позивач не довів порушення своїх суб'єктивних прав або законних інтересів оскаржуваним рішенням АМК, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Верховний Суд підтвердив, що АМК діяв у межах повноважень, а доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

    Касаційний господарський суд Верховного Суду · справа № 910/10158/25

Свіжі рішення

останні 5 із 13

Перегляд в апеляції чи касаціїКасаційнаКасаційний господарський суд Верховного Суду
ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 22 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 23 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 1 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»+2

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» звернулося до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення № 462-р від 21.11.2024. Цим рішенням товариство було визнано таким, що вчинено порушення за п. 12 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді здійснення концентрації шляхом одержання в оренду активів (АЗС) без дозволу АМК, накладено штраф у розмірі 12 300 000,00 грн. Господарський суд…

Мотивація суду: Суди попередніх інстанцій не повно з'ясували фактичні обставини справи та не надали належної правової оцінки питанням наявності чи відсутності відносин контролю внаслідок оренди активів. Верховний…

Перегляд в апеляції чи касаціїКасаційнаКасаційний господарський суд Верховного Суду
ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 22 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 86 ГПКст. 310 ГПК

Справа стосується оскарження рішень АМК про накладення штрафу на ТОВ "Палп Мілл Прінт" за здійснення концентрації без отримання дозволу. Позивач придбав активи ПрАТ "Бліц Інформ" на аукціоні, що, на думку АМК, призвело до набуття контролю над підприємством. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, вважаючи, що оскільки договори купівлі-продажу були визнані недійсними, а концентрація не відбулася, склад порушення відсутній. Верховний Суд скасував ці рішення, вказавши на порушення…

Мотивація суду: Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не надали належної оцінки доказам фактичного контролю позивача над активами та корпоративними правами, а також помилково ототожнили…

Перегляд в апеляції чи касаціїКасаційнаКасаційний господарський суд Верховного Суду
ст. 22 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 287 ГПКст. 308 ГПК+1

ТОВ «Промислово-будівельна група «Ковальська» звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (АМК) про визнання недійсним рішення АМК від 19.06.2025 № 249-р про надання дозволу на концентрацію (набуття контролю над ПрАТ «Віпцем»). Позивач вважав, що АМК не врахував ризики обмеження конкуренції. Господарський суд м. Києва та Північний апеляційний господарський суд відмовили у задоволенні позову, вказавши на відсутність у позивача порушеного права, що є самостійною підставою…

Мотивація суду: Суди встановили, що позивач не довів порушення своїх суб'єктивних прав або законних інтересів оскаржуваним рішенням АМК, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Верховний Суд…

Перегляд в апеляції чи касаціїАпеляційнаПівнічний апеляційний господарський суд
ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 22 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 216 ЦКст. 236 ЦК+2

Справа стосується оскарження рішень АМКУ про накладення штрафів на ТОВ «Палп Мілл Прінт» за здійснення концентрації без отримання дозволу. У 2019 році позивач придбав активи та частку в статутному капіталі ПрАТ «Бліц-Інформ» на аукціоні. Згодом ці договори були визнані недійсними судом. АМКУ виніс рішення про накладення штрафів (по 10,6 млн грн за кожне порушення), вважаючи, що фактичне використання активів є концентрацією. Господарський суд м. Києва, а згодом і Північний апеляційний…

Мотивація суду: Суд встановив, що оскільки договори купівлі-продажу активів та часток були визнані недійсними судом, позивач не набув права власності та контролю, а отже, відсутній факт концентрації. АМКУ не довів…

Позов задоволеноПерша інстанціяГосподарський суд міста Києва
ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 22 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»ст. 73 ГПК+2

ТОВ «Палп Мілл Прінт» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними рішень АМКУ №523-р та №524-р від 24.12.2024, якими на позивача було накладено штрафи по 10 663 660 грн за кожне порушення (загалом 21 327 320 грн) за здійснення концентрації без дозволу Комітету. Позивач обґрунтовував позов тим, що договори, на підставі яких відбулося набуття активів та часток, були визнані недійсними постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19. Суд погодився…

Мотивація суду: Суд встановив, що через визнання договорів купівлі-продажу недійсними постановою Великої Палати Верховного Суду, юридичний факт набуття позивачем активів та часток відсутній. АМКУ не врахував ці…

Редакції статті

рішень за статтею всього — 13

29 редакцій закону з цією статтею, змін тексту — 4

  1. 21.06.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 3 із 13

  2. 01.01.2024

    Рішень за цією редакцією: 3 із 13

  3. 25.09.2019

    Рішень за цією редакцією: 6 із 13

  4. 07.03.2018

    Рішень за цією редакцією: 1 із 13

  5. 24.06.2005

    Рішень за цією редакцією: 0 із 13

Показати всі 6 редакцій

2001

  1. 11.01.2001

    Рішень за цією редакцією: 0 із 13

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Сусідні статті

ЗУ «Про захист економічної конкуренції» · рішень, які система розібрала за кожною

Поруч у цьому законі

норми того самого акта, які суди застосовують разом із цією

З суду

рішень за нормою — 13 рішень

Застосовують

Рішень за нормою у кожному суді, які система розібрала.

норми інших актів із тих самих рішень

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.