Стаття 12 ЗУ про приватизацію майна. Порядок прийняття рішення про приватизацію

Функції з управління не передаються для таких об’єктів малої приватизації:

окремого майна;

об’єктів незавершеного будівництва;

законсервованих об’єктів;

об’єктів соціально-культурного призначення.

З дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об’єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо:

вчинення правочину та/або господарського зобов’язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов’язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом;

укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов’язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов’язань, предметом яких є переведення боргу;

вчинення правочинів та/або господарських зобов’язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об’єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні;

вчинення правочинів та/або господарських зобов’язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів підприємства та/або господарського товариства та/або майнових прав на зазначені об’єкти;

вчинення правочинів та/або господарських зобов’язань, предметом яких є придбання, відчуження, обтяження, набуття у власність у інший спосіб акцій, часток, а також похідних цінних паперів;

укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства;

укладення договорів поруки, гарантії;

списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатної передачі та реалізації майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління;

зміни номінальної вартості або кількості акцій без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства (крім банків);

прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу, крім випадків збільшення статутного капіталу на суму збільшення вартості власного капіталу товариства (крім банків);

прийняття рішень про припинення підприємства/господарського товариства шляхом реорганізації;

скорочення чисельності працівників підприємства, що приватизується.

Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об’єкта.

Забороняється ділити предмет правочину/господарського зобов’язання з метою ухилення від вимог, передбачених цією частиною.

У разі якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) якого належать державі, і загальні збори акціонерів (учасників) прийняли рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання господарським товариством згоди від державних органів приватизації не вимагається.

У разі якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються державним підприємством, органом управління якого є орган приватизації, і такий орган приватизації прийняв рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання державним підприємством додаткової згоди в розумінні частини четвертої цієї статті від державних органів приватизації не вимагається.

У разі якщо дії, передбачені абзацами другим - дев’ятим частини четвертої цієї статті, вчиняються державним підприємством/господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) якого належать державі, та статутом такого підприємства/господарського товариства вчинення таких дій віднесено до повноважень наглядової ради, більшість з членів якої є представниками суб’єкта управління/акціонера - органу приватизації, і наглядова рада прийняла рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання підприємством/господарським товариством додаткової згоди в розумінні частини четвертої цієї статті від державних органів приватизації не вимагається.

Відповідальність за збереження цілісності майнових комплексів та за шкоду, завдану таким об’єктам, несуть керівники відповідних підприємств.

Справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Справи про банкрутство підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про завершення приватизації, не можуть порушуватися протягом одного року з дня завершення приватизації з підстав, що виникли до завершення приватизації.

Органи приватизації припиняють приватизацію об’єкта приватизації у таких випадках:

включення об’єкта приватизації до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

виключення за рішенням Кабінету Міністрів України об’єкта великої приватизації з переліку об’єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації;

ухвалення представницьким органом місцевого самоврядування рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об’єкта комунальної власності;

прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення приватизації об’єкта малої приватизації державної власності;

якщо об’єкт малої приватизації, крім єдиного майнового комплексу або пакета акцій (часток) господарського товариства, не продано в порядку, передбаченому частинами восьмою - одинадцятою статті 15 цього Закону;

прийняття державним органом приватизації рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо відповідного об’єкта;

державний орган приватизації приймає рішення про припинення приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства або пакета акцій (часток) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, передбачене абзацом п’ятим цієї частини, якщо відповідний об’єкт приватизації не продано в порядку, передбаченому частинами восьмою - одинадцятою статті 15 цього Закону.