Стаття 6 Закону України «Про теплопостачання». Принципи державної політики у сфері теплопостачання

Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах:

забезпечення енергетичної безпеки держави;

державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання;

визнання ефективного та сталого функціонування централізованого теплопостачання як сфери національного інтересу і підтримка його розвитку;

оптимального поєднання систем централізованого та автономного теплопостачання відповідно до затверджених органами місцевого самоврядування схем теплопостачання з періодом перегляду п’ять років;

державної підтримки та стимулювання у сфері теплопостачання;

формування цінової та тарифної політики;

стимулювання розвитку комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерації), використання відновлюваних джерел енергії та інших альтернативних способів виробництва теплової енергії;

забезпечення захисту прав та інтересів споживачів;

взаємної відповідальності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату;

періодичного перегляду, удосконалення та техніко-економічної оптимізації схем теплопостачання, затверджуваних органами місцевого самоврядування;

додержання правил і норм усіма суб’єктами відносин у сфері теплопостачання;

забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання;

створення умов для функціонування сфери теплопостачання на принципах самоокупності;

сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку теплової енергії;

встановлення відповідальності суб’єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання;

підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання;

заохочення до енергозбереження, модернізації та реконструкції систем теплопостачання всіх суб’єктів відносин у сфері теплопостачання;

забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії;

стимулювання розвитку систем ефективного централізованого теплопостачання, зберігання теплової та/або електричної енергії з можливостями реагування попиту з метою досягнення національного цільового показника згідно з оцінкою, що проводиться та враховується під час розроблення Національного плану з енергетики та клімату відповідно до статті 10 Закону України "Про основні засади державної кліматичної політики".