Стаття 2 ЗУ «Про податок на додану вартість». Платники податку

Не діє з 01.01.2011Акт втратив чинністьактуально на 29.09.2026114 редакцій закону з цією статтею, остання 01.01.2011

Джерело: zakon.rada.gov.uaредакція від 01.01.2011

Текст статті

Платником податку є:

п. 2.1

Будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Показати всі 9 частин

п. 2.2

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

п. 2.3

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:

п. 2.3.1

Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

п. 2.3.2

Особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( 539‑2005-п ).

п. 2.3.3

Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.

п. 2.3.4

Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

п. 2.4

Будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Як застосовують суди

14Рішень у базі, 2018–2025серед рішень, які система розібрала
1Усіх рішень 2025 року, з процесуальнимиіз 14 за статтею
14Постанов Верховного Суду2018–2025 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 29.09.2026

Рішень за роками

2018–2025, серед 14 рішень цих років, які система розібрала

20182025

За останній рік статтю застосовано у 1 рішенні.
Практику за статтею зібрано з 2018 по 2025 рік.

Позиція Верховного Суду

Суд встановив, що позивач перевищив граничний обсяг виручки, встановлений Указом №727/98, що зобов'язувало його перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником ПДВ. Транзитні кошти, отримані за договорами транспортного експедирування, правомірно враховані податковим органом у складі виручки. Рішення судів попередніх інстанцій визнано законними та обґрунтованими.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 2а-3259/10/1770
Суди попередніх інстанцій не дослідили первинні документи та не перевірили розрахунки податкового органу, обмежившись загальними висновками про наявність розбіжностей. Верховний Суд вказав на порушення принципу офіційного з'ясування обставин справи, що унеможливило встановлення фактичного обсягу виручки та правомірності донарахувань.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 2а-7252/11/1370
Суд підтвердив право ФОП на врахування документально підтверджених витрат при розрахунку ПДФО, проте вказав на необхідність додаткового дослідження моменту виникнення обов'язку з реєстрації платником ПДВ та правильності його нарахування.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 809/2562/14