Стаття 20 Закону України «Про платіжні послуги». Вимоги до забезпечення збереження коштів користувачів

Платіжні установи, оператори поштового зв’язку, установи електронних грошей, філії іноземних платіжних установ, фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг, мають право забезпечувати збереження коштів користувачів шляхом страхування своєї відповідальності на випадок неможливості виконання фінансових зобов’язань перед користувачами, або забезпечувати такі кошти банківською гарантією на умовах, що дадуть змогу користувачам отримати від страховика або банку-гаранта відшкодування в розмірі, еквівалентному сумі фінансових зобов’язань.

Платіжні установи, оператори поштового зв’язку, установи електронних грошей, філії іноземних платіжних установ, фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг, можуть укладати договори страхування відповідальності на випадок неможливості виконання фінансових зобов’язань перед користувачами за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".

Договори страхування можуть укладатися страховиками, які мають ліцензію на здійснення діяльності із страхування за відповідним класом страхування.

Платіжним установам, операторам поштового зв’язку, установам електронних грошей, філіям іноземних платіжних установ, фінансовим установам, що мають право на надання платіжних послуг, забороняється укладати договори із страховиками та банками-гарантами, які належать до однієї фінансової групи з надавачем платіжних послуг, що забезпечує збереження коштів користувачів у такий спосіб.

Національний банк України має право встановлювати своїми нормативно-правовими актами додаткові вимоги до договорів страхування відповідальності платіжних установ, операторів поштового зв’язку, установ електронних грошей, фінансових установ, філій іноземних платіжних установ на випадок неможливості виконання фінансових зобов’язань перед користувачами.

Національний банк України має право встановлювати своїми нормативно-правовими актами додаткові вимоги до договорів банківської гарантії та до банків, що здійснюють забезпечення захисту коштів користувачів шляхом надання банківської гарантії на випадок неможливості виконання надавачем платіжних послуг фінансових зобов’язань перед користувачами.

На кошти користувачів, що отримуються (утримуються) небанківським надавачем платіжних послуг для виконання платіжних операцій на розрахунковому рахунку, не може бути накладено арешт та/або звернено стягнення за зобов’язаннями небанківського надавача платіжних послуг перед будь-яким кредитором, крім звернення стягнення за зобов’язаннями небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем, за умови що таке зобов’язання пов’язано з наданням ним платіжних послуг такому користувачу.

Порядок звернення стягнення на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках небанківських надавачів платіжних послуг, встановлюється Національним банком України.

На виплати за договорами страхування або банківської гарантії відповідно до частини третьої цієї статті не може бути звернене стягнення за зобов’язаннями надавача платіжних послуг перед будь-яким кредитором, крім користувача, за умови що відповідне зобов’язання надавача платіжних послуг перед користувачем пов’язано із здійсненням функцій надавача платіжних послуг.

Надавачі нефінансових платіжних послуг (крім банків) зобов’язані страхувати свою відповідальність перед користувачами та надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування", у порядку, встановленому Національним банком України відповідно до законодавства.