Перейти до вмісту

Стаття 18 ЗУ «Про державну службу». Служба управління персоналом державного органу

Чинна редакція закону від 12.04.2026текст статті — з 25.09.2019актуально на 29.09.202651 редакція закону з цією статтею, остання 12.04.2026

Джерело: zakon.rada.gov.uaредакція від 12.04.2026

Текст статті

ч. 1

У державному органі залежно від чисельності персоналу утворюється структурний підрозділ або вводиться посада спеціаліста з питань персоналу (далі - служба управління персоналом) з прямим підпорядкуванням керівнику державної служби. Обов’язки служби управління персоналом можуть бути покладені на одного з державних службовців органу.

ч. 2

Служба управління персоналом забезпечує здійснення керівником державної служби своїх повноважень, відповідає за реалізацію державної політики з питань управління персоналом у державному органі, добір персоналу, планування та організацію заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, укладання та розривання контрактів про проходження державної служби, а також виконує інші функції, передбачені законодавством.

Показати всі 4 частини
ч. 3

Служба управління персоналом у питаннях реалізації державної політики у сфері державної служби керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

ч. 4

Типове положення про службу управління персоналом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Як застосовують суди

Огляд: числа за статтею

  • 1Рішень у базі, 2018–2018серед рішень, які система розібрала
  • 1Усіх рішень 2018 року, з процесуальнимиіз 1 за статтею
  • 1Постанов Верховного Суду2018–2018 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 29.09.2026

Рішень за роками

2018–2018, серед 1 рішень цих років, які система розібрала

2018: 1
20182018

Позиція Верховного Суду

  • Суд встановив, що роботодавець мав законне право встановити випробувальний термін та звільнити позивача на підставі негативних результатів роботи, зафіксованих у доповідній записці. Оскільки висновок про невідповідність займаній посаді був документально підтверджений, підстави для скасування наказу про звільнення відсутні.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 826/27339/15

Свіжі рішення

останні 1 із 1

Перегляд в апеляції чи касаціїКасаційнаКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
ст. 28 КЗпПст. 18 ЗУ «Про державну службу»ст. 30 ЗУ «Про державну службу»ст. 350 КАС

Позивач (ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу про звільнення з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач був призначений на посаду з випробувальним терміном 6 місяців. У грудні 2015 року його було звільнено на підставі ст. 28 КЗпП України як такого, що не витримав випробування. Суди першої та апеляційної…

Мотивація суду: Суд встановив, що роботодавець мав законне право встановити випробувальний термін та звільнити позивача на підставі негативних результатів роботи, зафіксованих у доповідній записці. Оскільки висновок…

Редакції статті

рішень за статтею всього — 1

51 редакція закону з цією статтею, змін тексту — 1

  1. 12.04.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 0 із 1

  2. 25.09.2019

    Рішень за цією редакцією: 0 із 1

  3. 10.12.2015

    Рішень за цією редакцією: 1 із 1

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Сусідні статті

ЗУ «Про державну службу» · рішень, які система розібрала за кожною

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.