Перейти до вмісту

Стаття 11 ЗУ про ліцензування. Документи, що подаються для отримання ліцензії

Чинна редакція закону від 16.09.2026текст статті — з 15.11.2024актуально на 06.10.202652 редакції закону з цією статтею, остання 16.09.2026

Джерело: zakon.rada.gov.uaредакція від 16.09.2026

Коротко. Правила для бізнесу про те, які документи подавати для отримання ліцензії та що заборонено вимагати чиновникам.

Текст статті

ч. 1

Здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою.

Якщо документи подаються шляхом особистого звернення, здобувач ліцензії пред’являє документ, що посвідчує його особу.

У разі подання документів представником здобувача ліцензії додатково пред’являється оригінал документа (засвідчена копія), що засвідчує його повноваження.

ч. 2

Заява про отримання ліцензії повинна містити інформацію про:

1) найменування органу ліцензування, до якого вона подається;

2) здобувача ліцензії:

для юридичної особи - повне найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження, перелік відокремлених підрозділів, у межах яких планується провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, номер абонента кінцевого (термінального) обладнання, адреса електронної пошти;

для фізичної особи - підприємця - прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), номер абонента кінцевого (термінального) обладнання, адреса електронної пошти.

У разі подання заяви уповноваженим представником здобувача ліцензії у заяві додатково зазначаються такі самі відомості про такого представника;

3) вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначений у статті 7 цього Закону, на провадження якого здобувач ліцензії має намір отримати ліцензію;

4) дату складення заяви.

Показати всі 7 частин
ч. 3

До заяви про отримання ліцензії додаються:

1) документи відповідно до ліцензійних умов;

2) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта громадянина України (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);

3) опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (у разі подання документів шляхом особистого звернення).

ч. 4

Перелік підтвердних документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, встановлюється ліцензійними умовами і є виключним.

Документи, копії яких подавалися до органу ліцензування відповідно до цього Закону, та документи (копії), що підтверджують достовірність даних, зазначених здобувачем ліцензії в документах, що подавалися органу ліцензування, зберігаються ліцензіатом протягом дії ліцензії.

ч. 5

Посадовим особам органів ліцензування забороняється вимагати від здобувача ліцензії:

1) подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);

2) зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;

3) документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);

4) наявності на документі (його копії), що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом.

ч. 6

Документи, подання яких для отримання ліцензії передбачено цим Законом та прийняті органом ліцензування до розгляду для видачі ліцензії, поверненню здобувачеві ліцензії не підлягають.

ч. 7

З документів, поданих для отримання ліцензії на паперових носіях, органом ліцензування обов’язково виготовляється електронна копія шляхом сканування.

ч. 8 · виключено
Закон № 139-IX від 02.10.2019Дослівно з джерела

Частину восьму статті 11 виключено на підставі Закону № 139-IX від 02.10.2019

Наведено текст чинної редакції. Офіційний текст акта

Простою мовою

Стаття визначає вимоги до заяви на отримання ліцензії, перелік обов'язкових відомостей про юридичну особу або підприємця та забороняє органам вимагати зайві папери. Подані документи не повертаються, а ліцензіат зобов'язаний зберігати підтвердні копії протягом усього строку дії ліцензії.

Швидкі відповіді

Відповіді складено з тексту статті та рішень судів — кожна має джерело.

Практика

Огляд: числа за статтею

  • 2Рішень у базі, 2018серед рішень, які система розібрала
  • 2Усіх рішень 2018 року, з процесуальнимисеред рішень за статтею
  • 2Постанов Верховного Суду2018 роки, статтю застосовано

Що показує практика

актуально на 06.10.2026

Рішень за роками

2018, серед усіх рішень за статтею, які система розібрала

2018: 2
2018

Позиція Верховного Суду

  • Суд встановив, що відсутність підзаконних актів (ліцензійних умов) не звільняє орган ліцензування від обов'язку розглянути заяву. Оскільки заява не була розглянута по суті, суд не може підміняти орган влади та зобов'язати його видати ліцензію, тому правомірним є лише зобов'язання розглянути заяву.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 826/9727/16
  • Суд встановив, що відсутність ліцензійних умов не звільняє орган ліцензування від обов'язку розглянути заяву. Оскільки заява не була розглянута по суті, суд не має повноважень зобов'язувати відповідача видати ліцензію, а може лише зобов'язати розглянути заяву відповідно до закону.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · справа № 826/9727/16

Свіжі рішення

останні 2 рішення за статтею

Перегляд в апеляції чи касаціїКасаційнаКасаційний адміністративний суд Верховного Суду

ТОВ «СПОРТЛОТО» звернулося до суду з позовом до Міністерства фінансів України через бездіяльність щодо розгляду заяви про видачу ліцензії на лотерейну діяльність, поданої 14.12.2015. Мінфін відмовився розглядати заяву, посилаючись на відсутність нових ліцензійних умов та неврегульованість розміру плати за ліцензію після набрання чинності Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Суди першої та апеляційної інстанцій визнали бездіяльність Мінфіну протиправною…

Мотивація суду: Суд встановив, що відсутність підзаконних актів (ліцензійних умов) не звільняє орган ліцензування від обов'язку розглянути заяву. Оскільки заява не була розглянута по суті, суд не може підміняти…

Перегляд в апеляції чи касаціїКасаційнаКасаційний адміністративний суд Верховного Суду

ТОВ «СПОРТЛОТО» звернулося до суду з позовом до Міністерства фінансів України, вимагаючи визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду заяви про видачу ліцензії на проведення лотерей та зобов'язати видати таку ліцензію. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов частково: визнали бездіяльність протиправною та зобов'язали Мінфін розглянути заяву, проте відмовили у вимозі зобов'язати видати ліцензію. Верховний Суд залишив ці рішення без змін. Суд зазначив, що орган ліцензування…

Мотивація суду

Суд встановив, що відсутність ліцензійних умов не звільняє орган ліцензування від обов'язку розглянути заяву. Оскільки заява не була розглянута по суті, суд не має повноважень зобов'язувати…

Редакції статті

52 редакції закону з цією статтею, змін тексту — 3

  1. 16.09.2026Чинна · текст без змін

    Рішень за цією редакцією: 0

  2. 15.11.2024

    Рішень за цією редакцією: 0

  3. 18.12.2019

    Рішень за цією редакцією: 0

  4. 01.01.2017

    Рішень за цією редакцією: 2

  5. 02.03.2015

    Рішень за цією редакцією: 0

Рішення, ухвалені за чинності кожної редакції статті.

Поруч

Сусідні статті

ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» · рішень, які система розібрала за кожною

Аналітика на основі рішень судів і тексту закону; не є юридичною консультацією.