Міф: поточна індексація грошового забезпечення військових та службовців досі рахується від базового місяця останнього підвищення окладів багаторічної давнини. Насправді закон перезавантажив відлік індексу споживчих цін і прив’язав його до січня кожного бюджетного року, тому вимога рахувати поточні виплати за старими базовими місяцями веде до програшу в суді.
Чому люди програють суди через старий базовий місяць і загальні вимоги
Військовослужбовці, поліцейські та рятувальники звільняються зі служби або перевіряють свої нарахування і бачать, що виплати не перекривають інфляцію. Вони звертаються до суду з вимогою перерахувати індексацію грошового забезпечення за останні роки, спираючись на місяць останнього підвищення посадових окладів. Люди вважають, що коли оклади не змінювалися з березня 2018 року або листопада 2015 року, то бухгалтерія частини зобов’язана і далі рахувати поточні доплати від тих давніх дат.
Друга поширена хиба виникає тоді, коли право на доплату за попередні періоди справді є, але позов сформульовано занадто загально. Людина просить суд лише зобов’язати військову частину провести нарахування і виплату, не наполягаючи на закріпленні точної суми в самому судовому рішенні. Коли ж справа доходить до виконання, між людиною та фінансовою службою спалахує новий спір щодо кожної гривні.
Щоб не ходити по колу між судом та бухгалтерією частини, на консультації одразу перевіряють розрахунковий лист за кожен місяць служби. Бо одна невірна дата в прохальній частині позову перекреслює роки очікування на виплату.
Як це виглядає на практиці, видно з конкретних судових історій, де зіткнулися старі та нові правила розрахунку.
- Справа: справа № 480/9935/24, яку розглянув Касаційний адміністративний суд Верховного Суду.
- Вимога: визнати бездіяльність військових частин Національної гвардії України протиправною та зобов’язати їх нарахувати і виплатити конкретні суми індексації грошового забезпечення та індексації-різниці із застосуванням базового місяця січня 2008 року.
- Наслідок: суди підтвердили право на виплати за періоди до січня 2024 року (крім зупиненого 2023 року), але касація скасувала рішення в частині загального зобов’язання і наказала першій інстанції порахувати точні суми.
Інший приклад стосується спроби стягнути кошти за поточні періоди за старими правилами у справі № 620/9309/26. Військовослужбовець після виключення зі списків особового складу 17.04.2026 подав позов до військової частини за період з 01.01.2024 по 17.04.2026 із базовим місяцем березень 2018 року. Чернігівський окружний адміністративний суд 07.10.2026 повністю відмовив у позові, бо індекс споживчих цін рахувався з січня кожного року і поріг у 103 відсотки не був перевищений.
Того ж дня той самий суд у справі № 620/7581/26 розглянув позов військового до трьох військових частин за період з 01.01.2024 по 06.04.2026. Позивач так само просив застосувати березень 2018 року, але отримав повну відмову, оскільки частини правомірно платили індексацію лише в місяці перевищення порогу за законами про держбюджет.
Не пощастило позивачам і в апеляційних судах, коли вони вимагали застосувати давні базові місяці до виплат після 01.01.2024. Сьомий апеляційний адміністративний суд 06.10.2026 у справі № 560/5463/26 залишив без змін відмову військовослужбовиці, яка служила у двох частинах і вимагала перерахунку з 01.01.2024 по 14.07.2025 від березня 2018 року. Того ж дня Хмельницький окружний адміністративний суд у справі № 560/21716/25 додатковим рішенням відмовив у подібній вимозі до управління Державної служби з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2024 по 06.05.2025, а Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 620/7343/25 скасував рішення першої інстанції та відмовив поліцейському в застосуванні базового листопада 2015 року для виплат за 2024 та 2025 роки.
Люди програвали ці спори, бо не врахували зміну бюджетного законодавства.
Які правила встановили закони про держбюджет та процесуальний кодекс
Коли людина оцінює свої шанси на виплату, їй потрібно розділити два питання: як рахується сам індекс після 2023 року і як здобути цифри для суду, якщо частина їх не дає. Відповідь на перше питання лежить у бюджетному законі, де з 21.09.2024 діє редакція ст. 39 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік»:
«Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.»
Ця коротка норма означає, що для поточної індексації з 01.01.2024 старі базові місяці — чи то січень 2008 року, чи листопад 2015 року, чи березень 2018 року — більше не працюють як точка відліку. Закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний порядок уряду № 1078, тому відлік інфляції стартує заново з січня відповідного року. Якщо індекс споживчих цін наростаючим підсумком з початку року не перетнув поріг у 103 відсотки, підстав для нової поточної виплати немає.
Окремо стоїть 2023 рік, за який позивачі також намагаються стягнути кошти. Тоді дія закону про індексацію доходів населення була зупинена прикінцевими положеннями бюджетного закону № 2710-ІХ, тому суди відмовляють у стягненні за цей рік.
Інша ситуація складається зі старими боргами та індексацією-різницею за періоди до січня 2024 року (за винятком 2023 року), де право на гроші зберігається. Щоб суд порахував конкретну суму такого боргу, потрібні дані про щомісячні нарахування, які зберігаються у фінансовій частині. З 01.01.2026 діє редакція ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, і її ч. 1 визначає правило звернення по допомогу суду:
«Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.»
Якщо фінансова служба ігнорує письмовий запит колишнього чи діючого військового, не треба йти в суд з приблизними цифрами «зі стелі». Закон дає інструмент примусу до відповідача, викладений у ч. 3 та ч. 6 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України:
«Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.»
«Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.»
Коли ж суб’єкт владних повноважень ухиляється навіть від ухвали суду, вмикається механізм захисту інтересів людини. Його закріплено у ч. 9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України:
«У разі неподання суб’єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.»
Саме ці процесуальні норми не дозволяють суду вмити руки і перекласти підрахунок грошей назад на військову частину. Суд наділений владою витребувати документи навіть за власною ініціативою і зобов’язаний поставити крапку в цифрах.
Що сказав Верховний Суд про обов’язок рахувати суми і як судять на місцях
Повертаючись до головної справи № 480/9935/24, де позивач вимагав виплати з базовим січнем 2008 року за періоди з 25.02.2017 до 28.02.2018 та індексацію-різницю до січня 2024 року, бачимо подвійний висновок. Сумський окружний адміністративний суд 29.04.2025 та Другий апеляційний адміністративний суд 04.02.2026 визнали бездіяльність частин протиправною, але зобов’язали виплатити кошти загальною фразою без цифр, а за 2023 рік апеляція відмовила.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 08.10.2026 у цій справі сформулював позицію так:
«Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили наявність права позивача на індексацію та відсутність права на її виплату у 2023 році через зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» держбюджетом. Водночас суди порушили норми процесуального права, не перевіривши наведений позивачем розрахунок та не визначивши конкретних сум, що підлягають стягненню, хоча повноваження військової частини в цій частині не є дискреційними. Тому справа в частині визначення сум спрямована на новий розгляд до суду першої інстанції.»
Що ця позиція означає простими словами для кожного, хто судиться з частиною чи управлінням? Військова частина не має права на власний розсуд вирішувати, платити людині індексацію чи ні, і в якому розмірі — її повноваження тут не є дискреційними, бо все підпорядковано чіткій формулі. А раз у відповідача немає свободи вибору, то суд не має права відбутися загальною фразою «зобов’язати нарахувати і виплатити». Суддя першої інстанції мусить узяти розрахунок позивача, перевірити його за документами (за потреби витребувавши їх за ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України) і вписати в рішення конкретну суму в гривнях і копійках.
Людині в кабінеті юриста важливо бачити не лише красиву цитату, а й реальну картину того, як ці спори проходять крізь суди. За даними реєстру судових рішень, з 2018 по 2026 рік за ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства ухвалено 578 рішень, з яких 309 становлять постанови Верховного Суду, що дає людині стійкий орієнтир щодо обов’язковості перевірки грошових розрахунків судами.
Якщо ж подивитися на свіжі тенденції та поведінку нижчих інстанцій, то статистика показує високу частку рішень на користь позивачів там, де вимоги заявлені за правильні періоди. За даними реєстру судових рішень, за 2026 рік суди ухвалили 132 рішення по суті, з яких у 67 випадках позови задоволено повністю і у 48 задоволено частково (а у 17 відмовлено), тоді як за останні 30 днів з’явилося 22 рішення, і для людини ці цифри означають, що у 67 та 48 зі 132 справ за рік суди стають на бік позивача повністю або частково, але відсікають безпідставні вимоги за 2023 рік та спроби тягнути старі базові місяці у поточні роки.
Таблиця нижче наочно розмежовує вимоги, які суди задовольняють, і ті, в яких відмовляють.
| Період або вимога у позові | Що вирішують суди | Чому саме такий результат |
|---|---|---|
| Борги та індексація-різниця до 01.01.2024 (крім 2023 року) | Задовольняють і мають вказати точну суму (справа № 480/9935/24) | Право на виплату збережене • Військова частина не має дискреції • Суд зобов'язаний перевірити розрахунок |
| Виплата індексації за 2023 рік | Відмовляють (справа № 480/9935/24) | Дію закону про індексацію було зупинено законом про держбюджет на 2023 рік |
| Поточна індексація з 01.01.2024 зі старим базовим місяцем (від листопада 2015 року чи березня 2018 року) | Відмовляють повністю (справи № 620/9309/26, № 560/5463/26, № 620/7343/25) | Закони про держбюджет встановили обчислення індексу наростаючим підсумком з січня кожного року |
Нижчі суди слідують цьому розмежуванню: коли позивач просить гроші виключно за періоди після 01.01.2024 зі старим базовим місяцем, він потрапляє у ті самі 17 відмов зі 132 рішень за рік.
Що це означає для вас
Якщо ви проходите службу або вже звільнилися з військової частини, поліції чи служби з надзвичайних ситуацій і готуєте позов про стягнення індексації, не об’єднуйте всі роки за одним шаблоном. Ваша головна мета в суді — отримати рішення з твердою цифрою до стягнення за ті періоди, де закон на вашому боці, і не витрачати сили на роки, де правила змінилися.
Для підготовки звернення до адміністративного суду виконайте такі дії:
- Розділіть періоди служби: вимоги щодо індексації та індексації-різниці формуйте за періоди до січня 2024 року (виключивши 2023 рік, у якому дію закону було зупинено).
- Для перевірки виплат за 2024, 2025 та 2026 роки не застосовуйте базові місяці січня 2008 року, листопада 2015 року чи березня 2018 року, а звірте за розрахунковими листами, чи нараховувала вам частина поточну індексацію від січня відповідного року в місяці, коли індекс перевищував поріг 103 відсотки.
- Зверніться з письмовим рапортом або запитом до фінансової служби вашої частини (управління), щоб отримати довідку про щомісячні складові грошового забезпечення та фактично виплачені суми індексації за спірний час; збережіть доказ відправлення цього запиту та отриману відповідь.
- Складіть власний помісячний розрахунок заборгованості і впишіть конкретну суму в прохальну частину позову, посилаючись на відсутність у військової частини дискреційних повноважень за позицією Верховного Суду у справі № 480/9935/24.
- Якщо частина не надала довідку про доходи, одночасно з позовною заявою подайте до окружного адміністративного суду клопотання про витребування доказів за ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, додавши копію вашого безрезультатного запиту.
Коли ж частина затримає видачу довідки навіть після ухвали суду, нагадайте ухвалити рішення на підставі вашого розрахунку за правилами тієї ж статті кодексу. А якщо суд першої інстанції забуде вирішити одну з ваших вимог у рішенні, ви маєте право подати заяву про ухвалення додаткового рішення за ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, як це робили у справі № 560/21716/25.
Чітке розмежування бюджетних правил за роками та наполягання на судовому підрахунку конкретної суми боргу відділяють реальне отримання грошей від порожнього папірця, який роками лежатиме у фінансовій частині без руху.