Стаття 3 ЗУ «Про страхування». Діяльність на ринку страхування

Діяльність із страхування на території України мають право здійснювати виключно: 1) страховики-резиденти, що отримали ліцензію відповідно до цього Закону; 2) філії страховиків-нерезидентів, що отримали ліцензію відповідно до цього Закону; 3) страховики-нерезиденти з урахуванням положень статті 6 цього Закону.

Дія положень цього Закону, що регулюють діяльність страховиків (пряме страхування), поширюється також на філії страховиків-нерезидентів та перестраховиків (перестрахування), крім випадків, прямо передбачених цим Законом.

Діяльність із страхування включає: 1) пряме страхування за класами страхування, визначеними статтею 4 цього Закону; 2) перестрахування за класами страхування, визначеними статтею 4 цього Закону; 3) діяльність, пов’язану з управлінням активами страховика; 4) діяльність з реалізації страхових продуктів страховика відповідно до цього Закону; 5) іншу діяльність, пов’язану із здійсненням прямого страхування та/або перестрахування, визначену нормативно-правовими актами Регулятора.

Виключним видом діяльності страховика є діяльність із страхування, включаючи діяльність з надання гарантій відповідно до частини четвертої статті 11 цього Закону, та діяльність з надання супровідних послуг на ринку страхування. Страховик також може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом.

Діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування мають право здійснювати страховики та страхові посередники у порядку, передбаченому цим Законом.

Діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування включає: 1) діяльність з реалізації страхових продуктів; 2) діяльність з реалізації перестрахових продуктів; 3) діяльність з надання інших посередницьких послуг, перелік яких визначається нормативно-правовими актами Регулятора.

Регулятор має право встановлювати вимоги до діяльності з надання окремих допоміжних послуг на ринку страхування, зокрема до актуарної діяльності, діяльності щодо визначення розміру збитків, надання допомоги (асистуючих послуг), та вимоги до надавачів допоміжних послуг.

Регулятор має право створювати регуляторну платформу для тестування інноваційних послуг, технологій та/або інструментів на ринку страхування з використанням інноваційних технологій у випадках та у порядку, передбачених законодавством.